Тапентадол (), який продається під торговими назвами «Нуцинта» та «Палексія» — це синтетичний опіоїдний анальгетик з подвійним механізмом дії: високоселективний повний агоніст μ-опіатних рецепторів та інгібітор зворотного захоплення норадреналіну.. Тапентадол використовується в медицині для лікування помірного та сильного болю. Він спричинює сильну залежність, і є поширеним наркотиком.
Часто повідомляються про побічні ефекти препарату, зокрема ейфорію, запор, нудоту, блювання, головний біль, втрату апетиту, сонливість, запаморочення, свербіж, сухість у роті та пітливість. Можуть виникнути й більш серйозні побічні реакції, включаючи залежність, зловживання психоактивними речовинами, пригнічення дихання та підвищений ризик серотонінового синдрому. Одночасне застосування тапентадолу із серотонінергічними препаратами або депресантами центральної нервової системи, включаючи алкоголь, канабіс, бензодіазепіни, та інші опіоїди, може підвищити ризик надмірного накопичення серотоніну, виникнення глибокої седації, небезпечного уповільненого дихання, та смерті.
Знеболення настає протягом 32 хвилин після перорального прийому препарату, та триває 4–6 годин. Тапентадол приймається перорально, та доступний у формах з негайним та контрольованим вивільненням. Комбінований механізм дії тапентадолу часто порівнюють з механізмом дії трамадолу. На відміну від трамадолу, тапентадол не метаболізується ферментами цитохрому P-450, а шляхом глюкуронізації. Завдяки цьому тапентадол має менше взаємодій з іншими препаратами, та менше побічних ефектів порівняно з трамадолом.
Як і трамадол, тапентадол впливає як на опіоїдну систему, так і на норадреналінову систему, полегшуючи біль. На відміну від трамадолу, він має лише слабкий вплив на зворотне захоплення серотоніну, та є значно потужнішим опіоїдом без відомих активних метаболітів. Потужність тапентадолу знаходиться десь між трамадолом та морфіном , з анальгетичною ефективністю, порівнянною з оксикодоном, незважаючи на меншу частоту побічних ефектів. Калькулятор рекомендацій CDC щодо опіоїдів оцінює швидкість конверсії 50 мг тапентадолу, що дорівнює 10 мг перорального оксикодону, з точки зору активації опіатних рецепторів.
Тапентадол розробила німецька компанія «Grünenthal» у 1980-х роках, щоб покращити трамадол, який компанія створила в 1962 році.. Метою компанії було розробити молекулу, яка мінімізувала б активність серотоніну, сильно активувала μ-опіоїдний рецептор, пригнічувала б зворотне захоплення норадреналіну та діяла би без метаболічної активації. Результатом розробки став тапентадол. Через високий ризик залежності, зловживання психоактивними речовинами та залежності, тапентадол є речовиною, що контролюється за Списком II у США , препаратом, що контролюється за Списком VIII, в Австралії , та речовиною, що контролюється за Класом А, у Великій Британії.
Медичне використання Тапентадол використовується для лікування помірного та сильного болю як при гострому (наприклад, після травми або операції), так і при хронічному болю опорно-рухового апарату. Він також спеціально показаний для контролю болю при діабетичній нейропатії, коли потрібне цілодобове застосування опіоїдних препаратів.
Форми апентадолу з пролонгованим вивільненням не показані для лікування гострого болю, а натомість показані лише для полегшення сильного, інвалідизуючого болю, який має тривалий характер і не може бути контрольований жодними іншими фармакологічними засобами.
Тапентадол належить до категорії C для вагітних. Немає адекватних та добре контрольованих досліджень застосування тапентадолу у вагітних жінок, і тапентадол не рекомендується застосовувати жінкам під час та безпосередньо перед пологами. Немає адекватних та добре контрольованих досліджень тапентадолу у дітей.
Протипоказання Тапентадол протипоказаний особам з епілепсією або тим, хто схильний до судом. Він підвищує внутрішньочерепний тиск, тому його не слід використовувати особам з травмами голови, пухлинами головного мозку або іншими станами, що підвищують внутрішньочерепний тиск. Препарат підвищує ризик пригнічення дихання, тому його не слід використовувати особам з бронхіальною астмою.
Як і інші агоністи μ-опіатних рецепторів, тапентадол може спричинювати спазми сфінктера Одді, тому його не рекомендується застосовувати пацієнтам із захворюваннями жовчовивідних шляхів, а також при гострому та хронічному панкреатиті. Особи, які є швидкими або надшвидкими метаболізаторами ферментів CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6, можуть неадекватно реагувати на терапію тапентадолом. Через знижений кліренс тапентадол слід застосовувати з обережністю особам із захворюваннями печінки середнього ступеня тяжкості, та взагалі не можна застосовувати особам із тяжкими захворюваннями печінки.
Побічні ефекти Найчастіше повідомляються про наступні побічні ефекти терапії тапентадолом: запор, нудота, блювання, головний біль, втрата апетиту, сонливість, запаморочення, свербіж, сухість у роті та гіпергідроз. Також було відзначено, що тапентадол спричинює відчуття розслаблення та ейфорії , і може спричиняти серйозні побічні ефекти, такі як пригнічення дихання, серотоніновий синдром, звикання та залежність.
Кілька досліджень показали, що тапентадол спричинює менше запорів та нудоти порівняно з оксикодоном. Було зазначено, що завдяки цьому може покращитися дотримання режиму лікування, оскільки менше паувєнтів припиняють прийом тапентадолу (порівняно з оксикодоном).
Було продемонстровано, що тапентадол знижує судомний поріг у пацієнтів. Тапентадол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з судомами в анамнезі, а також пацієнтам, які також приймають один або декілька інших препаратів, що також, як було доведено, знижують судомний поріг. До пацієнтів групи високого ризику належать ті, хто приймає інші серотогенні та адренергічні препарати, а також пацієнти з травмами голови, метаболічними порушеннями, та тих, хто перебуває у стані алкогольної та/або наркотичної абстиненції.
Було доведено, що тапентадол потенційно може спричиняти гіпотензію, тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з низьким артеріальним тиском, а також пацієнтам, які приймають один або декілька інших препаратів, що також відомі своєю здатністю знижувати артеріальний тиск.
Залежність та зловживання Всесвітня організація охорони здоров'я визначила, що на момент початку застосування тапентадолу було мало доказів для оцінки потенціалу зловживання. Хоча ранні доклінічні випробування на тваринах показали, що тапентадол має меншу ймовірність зловживання порівняно з іншими опіоїдними анальгетиками, Агентство США з боротьби з наркотиками включило тапентадол до Списку II , до тієї ж категорії, що й сильніші опіоїди, що частіше використовуються в рекреаційних цілях, такі як морфін, оксикодон та фентаніл. Однак, після цих початкових досліджень, дані показали, що тапентадолом часто зловживають, неправильно використовують та переручують правила його використання, що він спричинює залежність , і що він становить високий ризик фізичної та/або психічної залежності.
Враховуючи, що тапентадол є високоселективним повним агоністом μ-опіатних рецепторів, і враховуючи, що він не є проліком без ефекту «стелі», дослідження показали, що при його застосуванні значно частіше виникає схильність до зловживання, ніж при застосуванні трамадолу, і тапентадол подібний до гідрокодону та інших повних агоністів μ-опіоїдних рецепторів (таких як оксикодон та гідроморфон) з точки зору схильності до звикання та залежності. Тапентадол розчинний у воді, що створює потенціал для подальшого зловживання препаратом. Були повідомлення про випадки, коли користувачі роздавлювали, жували, вдихали або вводили таблетки тапентадолу з негайним вивільненням, що могло призвести до пригнічення дихання, коми та смерті.
Залежність та абстинентний синдром Ризик виникнення тяжких симптомів відміни високий, якщо пацієнт став фізично або психічно залежним і різко припиняє прийом тапентадолу. Ці симптоми можуть варіюватися від легкого дискомфорту до більш серйозних проблем зі здоров'ям, що робить різке припинення прийому небезпечним. Якщо людина регулярно вживає тапентадол протягом тривалого періоду часу, зазвичай рекомендується поступове зниження дози препарату. Такий підхід дозволяє організму з часом адаптуватися до нижчих доз, мінімізуючи ризик симптомів відміни та забезпечуючи безпечніший перехід від тапентадолу. Поступова відміна допомагає уникнути шоку для організму, який виникає внаслідок різкого припинення прийому, що зрештою робить процес більш керованим для особи, в якої розвинулась залежність.
Симптоми відміни тапентадолу типові для інших опіоїдів, і можуть включати тривогу, неспокій, гарячку або озноб, біль у суглобах, нудоту або блювання, втрату апетиту, нежить, спазми у шлунку, гіпергідроз, тремор або безсоння. Однак, симптоми відміни тапентадолу можуть бути більш інтенсивними та тривалими порівняно з більш типовими опіоїдами, такими як кодеїн або оксикодон, у деяких аспектах через те, що тапентадол також діє як інгібітор зворотного захоплення норадреналіну. Особи, які відмовляються від залежності від тапентадолу, можуть відчувати як типові симптоми відміни опіоїдів, такі як гарячка або нудота, так і симптоми, що частіше пов'язані з припиненням прийому препаратів, що блокують зворотне захоплення норадреналіну
Взаємодії Поєднання із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, агентами, що вивільняють серотонін, та агоністами рецепторів серотоніну може призвести до потенційно летального серотонінового синдрому. Поєднання з інгібіторами моноаміноксидази також може призвести до адренергічної бурі. Застосування тапентадолу з алкоголем або іншими депресантами центральної нервової системи, такими як бензодіазепіни, барбітурати, небензодіазепінові сполуки, фенотіазини, габапентиноїди, та інші опіати, може призвести до посилення функціональних порушень, седативного ефекту, пригнічення дихання та смерті.
Тапентадол частково метаболізується печінковими ферментами CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6, тому він взаємодіє з препаратами, що посилюють або пригнічують активність/експресію одного або кількох із цих ферментів, а також із субстратами цих ферментів (через конкуренцію за фермент); деякі медіатори/субстрати ферментів потребують корекції дозування одного або обох препаратів.
Поєднання тапентадолу та алкоголю може призвести до підвищення концентрації тапентадолу в плазмі, та спричинити пригнічення дихання більшого ступеня, ніж сумарний вплив двох препаратів при окремому застосуванні; пацієнтів слід застерегти від вживання алкоголю під час прийому тапентадолу, оскільки ця комбінація може бути фатальною. Тапентадол слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають один або декілька антихолінергічних препаратів, оскільки ця комбінація може призвести до затримки сечі (що може призвести до серйозного пошкодження нирок і вважається невідкладною медичною допомогою).
Фармакологія
Фармакодинаміка Тапентадол — це синтетичний опіоїд з подвійним механізмом дії: він діє як повний агоніст μ-опіатного рецептора, та як інгібітор зворотного захоплення норадреналіну. Цей унікальний фармакологічний профіль дозволяє препарату лікувати як ноцицептивний, так і нейропатичний біль, і теоретично вважається, що вплив на норадреналін є суттєвою перевагою для пацієнтів, які приймають тапентадол. Тапентадол не впливає на серотонін, на відміну від трамадолу, який запобігає зворотному захопленню серотоніну та норадреналіну, подібно до деяких антидепресантів, відомих як інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, таких як десвенлафаксин та дулоксетин.
Тапентадол демонструє високу селективність зв'язування та спорідненість з μ-опіатними рецепторами, які є головною мішенню ендогенного нейропептиду β-ендорфіну. Він має значно нижчу спорідненість з δ-опіатними рецепторами, κ-опіатними рецепторами, та M1-мускариновими рецепторами, що чинять антимускариновий ефект.