Гіперкератоз — це потовщення рогового(зовнішнього) шару шару епідермісу або шкіри, яке часто пов'язане з наявністю аномальної кількості білка кератину Kumar, Vinay; Fausto, Nelso; Abbas, Abul (2004) Robbins & Cotran Pathologic Basis of Disease (7th ed.). Saunders. Page 1230. . і зазвичай супроводжується збільшенням зернистого шару. Оскільки товщина рогового шару зазвичай значно варіюється в різних ділянках, для оцінки незначних ступенів гіперкератозу потрібен певний досвід.

Симптом може бути спричиний дефіцитом вітаміну А або хронічним впливом миш'яку на організм.

Гіперкератоз також може бути спричинений препаратами-інгібіторами білка BRAF, такими як вемурафеніб та дабрафеніб.

Гіперкератоз можна лікувати кремами, що містять сечовину, вони розчиняють позаклітинний матрикс клітин рогового шару, сприяючи десквамації(відшаровуванню) лусок шкіри, що зрештою призводить до пом'якшення гіперкератотичних ділянок.

Типи

Фолікулярний Фолікулярний гіперкератоз, також відомий як фолікулярний кератоз (гусяча шкіра)– це захворювання шкіри, що характеризується надмірним утворенням кератину у волосяних фолікулах, що призводить до появи шорстких, конусоподібних, піднятих вузликів- папул. Отвори часто закриті білою пробкою із шкірного сала. Коли цей стан називають фринодермією, його пов’язують із дефіцитом поживних речовин або недоїданням.

У кількох невеликих дослідженнях було показано, що цей стан добре піддається корекції за допомогою добавок вітамінів та жирів, багатих на незамінні жирні кислоти. Дефіцит вітаміну Е, вітаміну А та вітамінів групи В пов'язують із виникненням цього стану. Фолікулярний гіперкератоз також є симптомом спадкових захворювань, пов'язаних із колагеном, синдромів Елерса-Данлоса та міопатії Бетлема.

Інші специфічні види

Плантарний гіперкератоз — це гіперкератоз підошви стопи. При ньому рекомендується хірургічне видалення відмерлої шкіри для полегшення симптомів. Гіперкератоз соска та ареоли — це рідкісне доброякісне, безсимптомне, набуте захворювання із невідомим патогенезом.

Спадковий

Епідермолітичний гіперкератоз (також відомий як «бульозна вроджена іхтіозіформна еритродермія» «бульозна іхтіозіформна еритродермія» Freedberg, et al. (2003). Fitzpatrick's Dermatology in General Medicine. (6th ed.). McGraw-Hill. . або «бульозна вроджена іхтіоподібна еритродермія Брока » ) – це рідкісне захворювання шкіри із родини іхтіозів, яке вражає приблизно 1 з 250 000 людей. Воно включає злипання кератинових волокон. Багатохвилинний пальцевий гіперкератоз – рідкісне шкірне захворювання, приблизно половина випадків якого є родинним захворюванням. Фокальний акральний гіперкератоз (також відомий як «акрокератоеластоїдоз ліхеноїд») – це кератодермія із пізнім початком, що успадковується за аутосомно-домінантним типом, що характеризується овальними або полігональними кратероподібними папулами (вузликами), що розвиваються вздовж краю кистей, стоп і зап'ясть. Фолікулярний кератоз схожий на гусячу шкіру, зазвичай протікає безсимптомно та може лікуватися зволоженням шкіри.

Інші види

Перманентний лентикулярний гіперкератоз (також відомий як «хвороба Флегеля» ) – це шкірне захворювання, що характеризується шорсткими, жовто-коричневими зроговілими папулами(вузликами) із плоскою верхівкою.

У слизових оболонках Термін «гіперкератоз» часто використовується у зв'язку з ураженнями слизових оболонок, такими як лейкоплакія. Через відмінності між слизовими оболонками та шкірою (наприклад, зроговіла слизова оболонка не має блискучого шару, а незроговіла слизова оболонка не має цього шару або зазвичай має роговий чи зернистий шар), іноді у спеціалізованих текстах наводяться дещо інші визначення гіперкератозу у контексті слизових оболонок. Прикладами є «надмірне утворення кератину (наприклад, як це спостерігається при лейкоплакії)» та «збільшення товщини кератинового шару епітелію або наявність такого шару в місці, де його зазвичай не очікується»

Ускладнення Гіперкератоз найчастіше не викликає серйозних ускладнень, але може призвести до неприємних наслідків, таких як:

запалення та роздратування шкіри, інфекції, поява шорстких та темних плям на шкірі, зниження чутливості шкіри, тріщини і кровотечі, рідко — предраковий стан.

Гіперкератоз у собак Назодигітальний гіперкератоз у собак може бути ідіопатичним, вторинним по відношенню до основного захворювання або наслідком вроджених аномалій нормальної анатомії носа та кінчиків пальців.

У разі вроджених анатомічних аномалій порушується контакт між ураженою ділянкою та поверхнями, що труться. Приблизно те саме стосується подушечок пальців — у тварин з анатомічною аномалією частина подушечки не контактує із поверхнями, що труться, і це утворюється надмірне відкладення кератину. Ідіопатична форма гіперкератозу у собак розвивається із невідомих причин і частіше зустрічається у старших тварин. З усіх порід собак найбільш схильні до гіперкератозу лабрадори, золотисті ретривери, кокер-спанієлі, ірландські тер'єри, бордоські доги.

Терапія Оскільки відкладення надлишку кератину неможливо зупинити, терапія спрямована на його пом’якшення і видалення. У випадках середнього та тяжкого ступеня уражені ділянки слід зволожувати теплою водою або робити компреси протягом 5-10 хвилин. Потім пом’якшувальні препарати наносяться один раз на день, доки надлишок кератину не буде видалено.

У собак із тяжким гіперкератозом та значним надлишком кератину його видаляють ножицями або лезом. Після належного інструктажу власники домашніх тварин можуть виконувати цю процедуру вдома, і це може бути єдиним методом корекції.

Див. також

Мозолі Шкірні захворювання Ураження шкіри Епідермальна гіперплазія

Посилання