Ріхард Густав Адольф Берендт, з 1896 року фон Берендт (; 14 січня 1865, Найссе — 25 серпня 1953, Йоахімсталь) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал артилерії рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія Він був сином майбутнього прусського генерал-майора Ріхарда фон Берендта (1833—1900) та його дружини Марії Гелени Луїзи, уродженої Цербоні (нар. 2 січня 1841). Його батько був посвячений у дворянство імператором Вільгельмом II 18 січня 1896 року.

Берендт вступив до Гвардійського пішого артилерійського полку Прусської армії у званні другого лейтенанта 15 квітня 1884 року, після закінчення кадетського корпусу. 1 жовтня 1886 року його було відряджено до Об'єднаної артилерійської та інженерної школи, а після повернення в 1888 році він служив ад'ютантом батальйону. На цій посаді Берендта 25 березня 1893 року було підвищено до першого лейтенанта. 1 жовтня 1893 року його було переведено до Баденського пішого артилерійського полку № 14 та одночасно відряджено до Артилерійської екзаменаційної комісії. З підвищенням до гауптмана Берендта було призначено до штабу Нижньосілезького пішого артилерійського полку № 5, зберігши при цьому своє командування. З 27 січня 1897 по 15 червня 1900 року він служив командиром роти в 3-му (Бранденбурзькому) пішому артилерійському полку «Генерал-фельдцойгмайстер», а потім став ад'ютантом 1-ї інспекції пішої артилерії. З 18 квітня 1903 року Берендт перебував у Прусському військовому міністерстві, де 14 червня 1904 року був підвищений до майора. Після служби там, 15 лютого 1906 року, він прийняв командування 2-м батальйоном Шлезвіг-Гольштейнського пішого артилерійського полку № 9. З 22 травня 1909 року Берендт служив першим артилерійським офіцером у Меці. 20 березня 1911 року йому було доручено командування Вестфальським пішим артилерійським полком № 7, а після підвищення до оберстлейтенанта 21 квітня 1911 року був призначений його командиром. Берендт залишив це командування 30 вересня 1912 року, а потім був призначений командиром Гвардійського пішого артилерійського полку. На цій посаді він був підвищений до оберста 1 жовтня 1913 року.

Під час Першої світової війни Берендт служив штабним офіцером і генералом артилерії в різних армійських групах і вищих командуваннях армій на Західному фронті. З 1 серпня 1914 року — офіцер пішої артилерії в штабі 1-ї армії. З 6 квітня 1915 року служив в штабі групи «Лохов», з 10 липня — групи «Галльвіц». З 27 вересня 1915 року — генерал пішої артилерії № 1 при командуванні 11-ї армії. З 10 листопада 1915 року — генерал пішої артилерії при командувачі на Дарданеллах Отто Лімані фон Зандерсі. З 20 лютого 1916 року — артилерійський командир у Вердені в ділянці Вевре-Ебене та форту Дуомон. З 6 липня 1916 року — генерал артилерії групи армій «Макензен». З 27 січня 1917 року підвищений до генерал-майора та призначений генералом артилерії № 5 групи армій «Німецький кронпринц». З 20 лютого 1917 року служив у вищому командуванні 1-ї армії, з 6 липня — в групі «Цлочов». З 10 жовтня 1917 року — генерал артилерії при вищому командуванні 14-ї, з 6 березня 1918 року — 17-ї армії. З 7 серпня по 10 грудня 1918 року він командував 29-ю дивізією на ділянці 18-ї армії.

З 10 грудня 1918 року — фельдцойгмайстер армії. У 1919 році його перевели до рейхсверу і спочатку (з 30 вересня) він служив інспектором артилерії, одночасно з 20 березня по 6 квітня 1920 року він виконував обов'язки командувача 2-м військовим округом (Штеттін). 16 червня 1920 року його підвищено до генерал-лейтенанта, і він ненадовго очолив командування 3-ю дивізією рейхсверу та 3-м військовим округом. З 3 серпня 1921 року Берендт був командиром 2-го групового командування в Касселі, а 28 вересня того ж року його було підвищено до генерала артилерії. 1 січня 1923 року він прийняв командування 1-м груповим командуванням у Берліні. 31 грудня 1924 року Ріхард фон Берендт залишив рейхсвер.

20 квітня 1937 року Берендта було призначено шефом 59-го артилерійського полку, 1-й батальйон якого перейняв традиції Гвардійського пішого артилерійського полку.

Сім'я 25 вересня 1890 року Берендт одружився з Елізою Елеонорою Альвін Копіш (нар. 21 січня 1869 року) у Вайценродау.

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 4-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу з мечами Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Орден «За військові заслуги» (Баварія) 1-го класу з мечами Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест з мечами Медаль «За відвагу» (Гессен) Орден Залізної корони 2-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою Срібна медаль «Імтіяз» з шаблями (Османська імперія) Золота медаль «Ліякат» з шаблями (Османська імперія) Галліполійська зірка (Османська імперія) Орден «Святий Олександр», великий офіцерський хрест з мечами (Третє болгарське царство) Pour le Mérite з дубовим листям орден (14 січня 1917) дубове листя (27 листопада 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Посилання

Література Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I, Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 74–76. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 90–92. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1919. Dreizehnter Jahrgang, Justus Perhes, Gotha 1918, S. 55.

Посилання Біографічні дані.