Будапештська (російсько-австрійська) конвенція — таємна угода між Російською імперією та Австро-Угорщиною, підписана 3 січня 1877 року в Будапешті російським послом у Відні Євгеном Новіковим та міністром закордонних справ Австро-Угорщини Дьюлою Андраші.

Передумови Готуючись до війни з Османською імперією, російський уряд прагнув забезпечити нейтралітет Австро-Угорщини. Восени 1876 року, у зв'язку з поразкою Сербського князівства у війні проти Османської імперії, виникла загроза російсько-турецького та російсько-австрійського конфліктів. На запит російського уряду щодо ставлення Німецької імперії до можливої війни між Російською імперією та Австро-Угорщиною Отто фон Бісмарк відповів, що Німеччина стане на бік Росії, якщо могутність Росії перед обличчям Європи «буде серйозно і тривало похитнута»; якщо ж виникне загроза для Австро-Угорщини, Німеччина підтримає останню. Австро-Угорщина також провела дипломатичне зондування в Берліні (місія Мюнха), після чого Андраші переконався, що Німеччина підтримає Австро-Угорщину в разі небезпеки. Бісмарк дав зрозуміти, що не заперечуватиме проти окупації Боснії Австро-Угорщиною.

Незабаром після цього відновилися безпосередні австро-російські дипломатичні переговори. Впевнений у підтримці Німеччини, Андраші зажадав як компенсацію за нейтралітет у разі російсько-турецької війни не лише всю Боснію, а й Герцеговину. Російський уряд був змушений погодитися на запропоновані умови. Це було зафіксовано підписанням Будапештської конвенції.

Зміст Конвенція передбачала, що в разі виникнення російсько-турецької війни Австро-Угорщина дотримуватиметься доброзичливого нейтралітету щодо Росії. Натомість Австро-Угорщина отримувала право самостійно обирати час і спосіб введення своїх військ до Боснії та Герцеговини. Обидві держави зобов'язалися не розширювати сфери своїх військових операцій: Австро-Угорщина — на Румунію, Сербське князівство, Болгарію та Князівство Чорногорії; Росія — на Боснію, Герцеговину, Сербію та Чорногорію. Можливі наслідки війни та територіальні надбання сторін регулювалися додатковою конвенцією, підписаною 18 січня 1877 року, але датованою також 15 січня 1877 року. Австро-Угорщині були віддані Боснія та Герцеговина, за винятком Ново-Базарського санджаку; Росія повертала собі частину Бессарабії в кордонах до 1856 року.

Публікація Конвенція опублікована у виданні «Сборник договоров России с другими государствами 1856—1917», Москва, 1952, с. 149—155.

Література