Гроб Божий

Гроб Божий — у католицькій літургії місце, де виставляються Пресвяті Дари після літургії у Страсну п'ятницю. Він символізує гроб Христа.

Цей звичай походить з Палестини. У Польщі, починаючи з XVI століття, фігура мертвого Ісуса та монстранс із Пресвятими Дарами, покритий прозорою вуаллю, розміщуються в центрі, на згадку про плащаницю, в яку був загорнутий Ісус у гробниці.

Традицію Гробу Господнього в Польщі популяризував Орден Гробу Господнього.

Поклоніння біля Гробу Господнього триває до початку Великодньої Вігілії.

За вказівками, що містяться в Римському Місалі, в каплиці адорації, відомій як Каплиця Гробу Господнього, «має бути вівтар, навіть переносний, і скинія для циворію, що містить Пресвяті Дари». Монстранція виставляється на вівтарі або на престолі, який має бути розміщений біля вівтаря. Той самий текст вимагає, щоб усі декоративні елементи та освітлення спрямовували увагу вірних на Пресвяті Дари, які є спогадом смерті та воскресіння Христа, а не на постать Христа, що лежить у гробниці.

У маріавітських церквах гроб Господній завжди прикрашений у головному вівтарі, щоб увага вірних була зосереджена на Пресвятих Дарах.

Бібліографія

Mały słownik liturgiczny, Rupert Berger, Poznań, 1990. Mszał Rzymski dla Diecezji Polskich.