Барон Георг фон Вагнер (; 9 листопада 1852, Лейпциг — 25 листопада або 8 грудня 1905) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-майор Саксонської армії.

Біографія Вагнер походив із саксонської родини державних службовців та юристів, чий дід, Томас фон Вагнер (1759–1817), був підвищений до спадкового звання королівського саксонського барона 22 серпня 1812 року. Він був сином саксонського генерал-майора Георга фон Вагнера (1810–1888) та його дружини Матильди, уродженої Бекер (1815–1879).

Вагнер спочатку навчався в закладі освіти Крістіана Фрідріха Краузе та кадетській школі в Дрездені. З мобілізацією на війну проти Франції 17 липня 1870 року його призначили фенріхом 108-го стрілецького (фузілерного) полку Саксонської армії, а до кінця місяця він отримав звання другого лейтенанта. Як ад'ютант 1-го батальйону, Вагнер брав участь у битвах під Гравелоттом, Верденом, Бомоном, Седаном, а також в оточенні та облозі Парижа.

Після війни Вагнера наприкінці липня 1875 року було підвищено до першого лейтенанта, а з жовтня 1875 року на три роки відрядили до Прусської військової академії для подальшого навчання. Після цього його направили до Великого Генерального штабу Прусської армії. З 1 квітня 1881 року він служив ад'ютантом 2-ї піхотної бригади № 46, а наприкінці жовтня його було підвищено до гауптмана. Після призначення командиром роти 1-го єгерського батальйону № 12, Вагнер повернувся на дійсну службу 20 вересня 1884 року. З 21 травня 1886 року він служив особистим ад'ютантом принца Фрідріха Августа, у вересні 1891 року був підвищений до майора, а 28 квітня 1891 року, зберігаючи свою посаду при принці, був відряджений до Генерального штабу 3-ї дивізії № 32. Офіційно його перевели на цю посаду в середині вересня 1891 року. З 24 березня 1893 по 29 березня 1895 року Вагнер командував 1-м єгерським батальйоном № 12. Потім його знову перевели до Генерального штабу та призначили до Генерального штабу 12-го армійського корпусу. На цій посаді він був підвищений до оберстлейтенанта в середині вересня 1895 року. 23 березня 1898 року Вагнера тимчасово призначили командувачем 4-го піхотного полку № 103. Невдовзі після цього, 17 квітня 1898 року, його було підвищено до оберста та призначено командиром полку. 19 вересня 1900 року його перевели до офіцерського корпусу армії, зберігши свою попередню форму. Як керівник Департаменту генеральної армії у Військовому міністерстві, Вагнер повернувся на дійсну службу 23 березня 1901 року, і йому одночасно було доручено виконання обов'язків інспектора піхотних шкіл.

Після підвищення до генерал-майора з патентом від 6 липня 1901 року, Вагнер отримав командування 2-ю піхотною бригадою № 46 11 вересня 1903 року. Він служив у тій самій якості з 1-ю піхотною бригадою № 45 з 20 вересня 1904 по 22 листопада 1905 року, після чого був призначений начальником Генерального штабу армії. Незабаром після призначення Вагнер раптово помер. Його поховали на цвинтарі Йоганнісфрідгоф у Дрездені.

Сім'я Вагнер одружився з Аннемарі (нар. 1860), уродженою Краземанн, вдовою Райке, 11 серпня 1891 року в Гамбурзі. У подружжя було двоє дітей: дочка Аннемарі (нар. 1892), та син Георг (нар. 1898).

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Залізний хрест 2-го класу Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 з п'ятьма застібками Орден Заслуг (Саксонія), командорський хрест 2-го класу Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест Медаль «За вислугу років» (Саксонія) Орден Червоного орла 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), лицарський хрест 1-го класу Орден Генріха Лева, командорський хрест 1-го класу Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу Почесний хрест (Ройсс) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Корони Італії, великий хрест Орден Спасителя, золотий хрест (Грецьке королівство) Орден Леопольда I, офіцерський хрест (Бельгія) Орден Корони Румунії, командорський хрест Орден Святого Станіслава (Російська імперія) Орден Таковського хреста (Королівство Сербія) Орден «Османіє» (Османська імперія) Столітня медаль

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Freiherrlichen Häuser. 1919. Neunundsechzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1918, S. 1051–1052. Stammliste der Offiziere des Kgl. Sächs. 4. Infanterie-Regiments Nr. 103. 1867–1909. Dresden 1909, S. 44–45 (Digitalisat)

Посилання

Вагнер на сайті The Prussian Machine.