У юриспруденції термін sua sponte (лат .: «за його, її, його або їхньої власної волі») або suo motu/suo moto («за власною ініціативою») описує акт повноважень, вчинений без офіційного спонукання іншої . Цей термін зазвичай застосовується до дій, вчинених суддею без попереднього клопотання чи запиту сторін. Форма nostra sponte («за нашою власною волі») іноді використовується, коли дії вчиняються судом у складі кількох суддів, таким як , а не одноосібним суддею. (Треті сторони, які описують такі дії, все одно називатимуть їх вчиненими судом в цілому, а отже, sua sponte .) Хоча зазвичай цей термін застосовується до дій суду, він може обґрунтовано застосовуватися до дій державних установ та осіб, які діють у своїх офіційних якості.
Одна з ситуацій, коли сторона може спонукати суддю діяти з власної ініціативи, виникає тоді, коли ця сторона зберігає статус «» (зазвичай для оскарження юрисдикції) і тому не може подавати клопотання від свого імені без здійснення «загальної явки». Судді зазвичай діють з власної ініціативи, коли вони встановлюють, що суд не має або що справу слід передати іншому судді через конфлікт інтересів, навіть якщо всі сторони з цим не згодні.
Див. також
Motu proprio
Примітки