Бельгія та Німеччина підтримують двосторонні відносини. Дві сусідні країни мають спільний сухопутний кордон протяжністю 204 кілометри. Обидві країни є членами Ради Європи, Європейського Союзу, НАТО та єврозони.

Бельгія має посольство в Берліні, консула в Кельні, Франкфурті-на-Майні, Мюнхені, Аахені, Гамбурзі, Штутгарті та Бремені, тоді як Німеччина має посольство в Брюсселі.

Деякі німецькі міста (як-от Ганау та Кельн) є або були традиційними центрами бельгійської протестантської діаспори. Німецька мова, окрім нідерландської та французької, є також третьою офіційною мовою Бельгії. Німецькомовне співтовариство Бельгії є найменшим з трьох політичних співтовариств у Бельгії. Бельгія бере участь у щорічній з 2014 року.

Історія

Найбільша частина сучасної території Бельгії, разом із більшою частиною сучасної Німеччини та іншими територіями, століттями була частиною Священної Римської імперії, аж до кінця XVIII століття. Першим королем Бельгії після здобуття Бельгією незалежності в 1830 році був Леопольд I, який походив з аристократичної родини Саксен-Кобург-Гота. На сьогоднішній день усі бельгійські королі походять з його роду. Леопольд II, який став королем бельгійців, заявив, що територія басейну річки Конго в Центральній Африці є його приватним володінням, а Вільна Держава Конго (пізніше стала відомою як Бельгійське Конго) – місто Леопольдвіль (сучасна Кіншаса), назване на його честь бельгійським урядом. На Берлінській конференції під керівництвом канцлера Отто фон Бісмарка в 1885 році Німеччина придбала Руанду, яка потім була включена до складу Німецької Східної Африки, а місто Кігалі пізніше стало центром німецької адміністрації на цій території. Як бельгійці в Леопольдвіллі, так і німці в Кіґалі використовували договори з місцевими лідерами як формальний механізм для встановлення колоніальної влади, часто під виглядом «миру» чи захисту.Бельгія була захоплена та окупована Німеччиною під час Першої та Другої світових війн, а бельгійські цивільні особи стали жертвами німецьких воєнних злочинів (див.: Зґвалтування Бельгії, ). Територія, яка зараз становить німецькомовну громаду в Бельгії (відома як ), була відібрана у Німеччини після Першої світової війни та анексована до складу Льєжської провінції Бельгії, як це було передбачено Версальським договором, як компенсація країнам-союзникам. У 1914 році канцлер Німеччини Теобальд фон Бетман Гольвег розробив план створення Центральноєвропейського економічного союзу, що охоплював би низку європейських країн, включаючи Німеччину та Бельгію, в якому, як він таємно наголошував, мала бути видимість рівності між державами-членами, але насправді він мав бути під керівництвом Німеччини, щоб закріпити економічну гегемонію Німеччини над Центральною Європою (див. також: Серединна Європа). У 1916 році Сили Громадських сил під командуванням генерала Шарля Томбера розпочали наступ у Німецькій Східній Африці, змусивши німців, включаючи Аскарі, відступити, тоді як бельгійці здобули велику перемогу в битві при Таборі у вересні того ж року під час Східноафриканської кампанії. Після війни Німецька Східна Африка була передана Бельгії, що стало мандатом класу B у 1922 році. План провалився через поразку Німеччини у війні, в результаті якої Руанда перейшла під контроль бельгійців. Руанда перебувала під управлінням Бельгії за мандатом до Другої світової війни, коли вона стала підопічною територією Організації Об'єднаних Націй після в 1945 році. Конго нарешті отримало незалежність від Бельгії 30 червня 1960 року після . Після проти короля Руанди Кіґелі V, Руанда також нарешті отримала незалежність від Бельгії 1 липня 1962 року як «Республіка Руанда».

Діаспора Близько 56 000 бельгійців зараз проживають у Німеччині, а у 2021 році – близько 40 000 німців, які проживали в Бельгії.

Резидентні дипломатичні місії

Бельгія має посольство в Берліні. Німеччина має посольство в Брюсселі.

Див. також

Міжнародні відносини Бельгії Міжнародні відносини Німеччини

Примітки