Brussels I bis (також Brussels I Recast; офіційно — Регламент (ЄС) № 1215/2012) — регламент Європейського Союзу, що встановлює правила юрисдикції, а також визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах. Є одним із ключових актів судової співпраці у цивільних справах в межах ЄС.
Назва Назва Brussels I bis є поширеним неофіційним скороченим позначенням Регламенту (ЄС) № 1215/2012. У документах ЄС також уживається назва Brussels I Regulation (recast), тобто «Регламент Брюссель I (перероблений)».
Історія Регламент (ЄС) № 1215/2012 було ухвалено 12 грудня 2012 року як перероблену редакцію Регламенту (ЄС) № 44/2001, відомого як Brussels I.
Новий регламент був прийнятий у межах розвитку європейського простору правосуддя з метою уніфікації правил міжнародної юрисдикції та подальшого спрощення визнання і виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах.
Згідно з офіційним текстом, регламент застосовується з 10 січня 2015 року, за винятком окремих статей, що набрали чинності раніше.
Предмет регулювання Brussels I bis визначає, суди якої держави-члена мають юрисдикцію розглядати цивільний або комерційний спір з міжнародним елементом, а також встановлює правила визнання і виконання рішень, постановлених у таких справах в іншій державі-члені.
Регламент застосовується у цивільних і комерційних справах незалежно від виду суду чи трибуналу. Водночас він не поширюється, зокрема, на податкові, митні й адміністративні справи, а також на низку спеціально виключених категорій, серед яких питання статусу та правоздатності фізичних осіб, окремі сімейно-майнові відносини, банкрутство, соціальне забезпечення, арбітраж, аліментні зобов'язання, заповіти та спадкування.
Територіальна дія За даними European e-Justice Portal, регламент застосовується між усіма державами — членами ЄС, включно з Данією, яка бере участь у його застосуванні на підставі окремої угоди з Європейським співтовариством у цій сфері.
Система юрисдикції Регламент установлює замкнену систему правил юрисдикції для транскордонних цивільних і комерційних спорів між державами-членами.
Загальним правилом є пред'явлення позову до суду держави-члена за місцем доміцилію відповідача. Поряд із цим, Brussels I bis передбачає:
спеціальні правила юрисдикції, зокрема у справах, що випливають із договорів або деліктів; правила виключної юрисдикції для певних категорій спорів; окремі захисні правила для страхових, споживчих і трудових спорів; правила щодо угод про вибір суду; механізми координації паралельних і пов'язаних проваджень у різних державах-членах.
Однією з важливих рис переробленого регламенту стало посилення дії угод про вибір суду: у разі наявності виключної угоди на користь певного суду саме цей суд отримує пріоритет у вирішенні питання про свою юрисдикцію.
Визнання і виконання рішень Brussels I bis зберіг принцип автоматичного визнання рішень, ухвалених у державі-члені, в інших державах-членах без потреби в окремій спеціальній процедурі.
Однією з найважливіших новацій регламенту стало скасування процедури оголошення виконавчої сили (екзекватури) для судових рішень у цивільних і комерційних справах. Рішення, яке є виконавчим у державі походження, підлягає виконанню в іншій державі-члені без окремої декларації про виконавчу силу.
Для практичного застосування регламент передбачає, зокрема, сертифікат щодо судового рішення та сертифікат щодо автентичного акта або судового мирового врегулювання.
Значення Brussels I bis вважається одним із центральних актів міжнародного приватного права Європейського Союзу та одним із базових інструментів судової співпраці у цивільних і комерційних справах. Його значення полягає в уніфікації правил юрисдикції, підвищенні передбачуваності для учасників транскордонних правовідносин та спрощенні вільного обігу судових рішень у межах ЄС.
Див. також
Судова співпраця у цивільних справах Європейський портал електронного правосуддя Європейський судовий атлас у цивільних справах Європейський платіжний наказ Європейська процедура щодо дрібних позовів Rome I Rome II
Примітки