Шмєргуст () — давня традиція обливання водою дівчат, придатних для заміжжя, юнаками у Великодній понеділок на ринковій площі у Вілямовицях та Бжеще, а напередодні цього дня — у домівках окремих дівчат. Групи «шмєргусників» — це ритуальні групи людей у костюмах, одягнених у «костюми шмєргусників» , яких найчастіше можна побачити у Великодній понеділок і які беруть участь у ритуалі Шмєргуста.

Геоісторичний нарис Традиція Шмєргусту пов'язана з групами людей у костюмах, які ходять по селу, відвідують будинки та під музичний супровід обливають дівчат водою. На Великдень це трапляється набагато рідше і відбувалося переважно в північно-західній частині Освенцимського регіону, зокрема в Козах та Вілямовицях. Цей ритуал вперше описав Юзеф Латосінський у своїй «Монографії міста Вілямовиці» 1909 року: «(…) На Великдень, по обіді, юнаки переодягаються в дівчат, а дорослі дівчата — в юнаків, іноді в масках, і під звуки акордеона ходять по будинках, обливаючи перехожих водою; ця церемонія називається „шмєргуст“. (…)».

Персонажі «шмєргусників» та шлях «Шмєргуста»

Шмєргусників одягали як різних персонажів: «(…) лікарів, євреїв, сажотрусів, візників або (…) жінок. З часом вони почали носити костюми, зроблені з клаптиків та залишків зношеного жіночого одягу, створюючи барвистий та строкатий ефект». В інших джерелах також згадується поява поліцейського та плюшевого ведмедика. Вбрання також доповнювали капелюхи з квітами з паперу, які мали символізувати наближення весни, та розписані вручну маски з пап'є-маше, які мали запобігти впізнаванню їхнього власника.

Шмєргусники — це чоловіки віком від 16 до 25 років, які всю ніч ходили від дому до дому, а після того, як облили дівчат водою, у своїх будинках отримували частування та напої. Йоланта Данек, етнограф з Вілямовіц, згадує, що «(…) вже в неділю ввечері чоловіки збираються в будинку одного зі шмєргусників». У групах шмєргусників був акордеоніст, який акомпанував їм у Великодню неділю та Великодній понеділок.

Шмєргусники «ходять від дому до дому, де є дівчата, придатні для заміжжя. Вони часто мають можливість відвідувати домівки, куди не наважилися б зайти щодня. Вони обливають дівчат водою та разом веселяться, танцюють і співають». За традицією, ті дівчата, які були мокрішими, мали бути популярнішими серед протилежної статі, а це означало, що вони скоро матимуть весілля.

За віршем Юзефа Гарі Dy wymysöjer Śmiergüśnika («Віламовські шмєргусники»):

«(…) Шмєргусники повинні знати та пам'ятати не виходити з дому, де є такі дівчата бо дівчина образиться (…)».

Групи шмєргусників продовжували обливати водою у Великодній понеділок. Шмєргусники збиралися на ринковій площі і, коли дівчата виходили з церкви, ловили їх та обливали водою. Ряжені також влаштовували різні вистави та жартували над господарями (іноді їм вдавалося підняти віз на дах сараю). Їхнє прибуття сповіщав галас, що лунав від перетягуваних бляшанок, свистків і труб, а їхні ігри супроводжували співи та музика. Ці звуки та музика мали символічне значення — вони мали викликати пробудження «спляче життя природи».

Забуті традиції

Два елементи, пов'язані з великодніми ритуалами у Вілямовицях, або костюм шмєргушника, більше не практикуються.

Традиція обливання водою мала приносити удачу та добробут дівчатам, яких облили. За джерелами, на другий день Великодня з цієї нагоди у Вілямовицях люди також пам'ятали про «підтримку» врожаю на полях: «(…) У Вербну неділю благословляють пальми, які потім тримають у своїх домівках, встромивши під дах. З цих пальм роблять хрести, які встромляють на полях на другий день Великодня, щоб Бог дарував їм кращий урожай, називаючи це принесенням „благословенного Смиргусту“ на поля».

У Вілямовицях традиційні костюми шмєргушників, які вважалися своєрідною дивиною, одягали також на третій день весілля (саме стільки тривало весілля у заможніших мешканців): «(…) Дружби та дружки, а також інші учасники весілля, переважно молодь, переодягалися в цей останній день — чоловіки в жінок, жінки в чоловіків, дружби в молодят тощо, фарбувалися „не до впізнання“ і їздили по селу прикрашеними возами, здебільшого з музикою, запрошуючи на післявесілля. Вони збирали у кошики горілку, іноді викрадали десь курку і привозили молодятам „на додаток“ (…)».

Сьогодення

Шмєргустівський звичай обливання водою досі живий і є елементом нематеріальної спадщини вимисорської культури.

Ритуал «Шмєргуст» також знайшов своє відображення у сценічному фольклорі. Регіональний ансамбль Вілямовиці та фольклорний гурт «Вілямовиці-Філь» представляють реалії «Шмєргуст». Йоланта Данек, керівниця останнього гурту, також помітила цікаве явище, що супроводжує традиційний ритуал: «(…) хлопці з сусідніх міст приєднуються до наших шмєргушників, щоб активно брати участь у веселощах. Це завжди можливість зустріти гарну дівчину (…)».

Див. також

Великдень у Польщі

Примітки Europejskie i regionalne instrumenty ochrony języków zagrożonych, red. L. M. Nijakowski, Warszawa 2013, s. 84 J. Majerska, Wymysiöejer fibl, Warszawa 2013, s.20 J. Latosiński, Monografia miasteczka Wilamowic, Kraków 1909, s. 253 «Koziańskie wiadomości», w: Spotkania z historią — Śmirguśnicy, B. Jurzak, s.21 C. Kurpierz, Wilamowice — zagadka i tajemnica. Polscy Holendrzy? w «Górnicze wieści», r. 2003, s. 10-11