Вормське князівство-єпископство () — світське володіння та одне із імперських станів Священної Римської імперії.
Історія Вормського князівства-єпископства над Вормським єпископством, поєднана з посадою бургграфа Вормса, до 1156 року належала , а згодом перейшла до пфальцграфів Рейнських. Хоча єпископ в період Штауфенів мав велике значення, йому вдалося надовго закріпити лише невелику територію під своєю орудою, резиденцією якої в 1400 році став Ладенбург. Як князь-єпископ, єпископ Вормса мав індивідуальний голос у раді імперських князів. Територія держави, яка з часом дедалі більше зменшувалася і складалася лише з ексклавів, з XVIII століття мала лише 15 населених пунктів на лівому березі Рейну і 3 — на правому березі поблизу Вормса. У 1798 році лівобережні володіння, які наприкінці охоплювали вісім квадратних миль із населенням близько 20 000 осіб і приносили приблизно 8 500 гульденів річного доходу, відійшли до Франції. Правобережні території в 1803 році передано Бадену та Гессен-Дармштадту.
Володіння в районі Середньому Гессені Далеко від Вормса князівство-єпископство мало значні володіння в , у колишньому , які були надані імператорами. Так, в 993 році регентський уряд при малолітньому королі Оттоні III передав монастир Вайльбург разом із його володіннями та правами вормському єпископу Гільдібальду, очільнику королівської канцелярії, фактично як компенсацію за втрати єпископства поблизу Вормса та в Пфальцькому лісі. Через це єпископство Вормс стало важливим політичним чинником у районі Середньої Гессен. До 1002 року майже всі володіння Вайльбурзького монастиря, включно з поселенням Вайльбург, перейшли до єпископства Вормс. Інші володіння зосереджувалися навколо Франкенберг, Марбурга, Гладенбаха, Гайгера та Нассау.
Історик Карл Ернст Демандт зазначає в «Історії землі Гессен»:Karl Ernst Demandt: Geschichte des Landes Hessen. 2. Auflage. Bärenreiter Verlag, Kassel/Basel 1972, ISBN 3-7618-0404-0.
Фогти Вайльбурзького монастиря — графи Нассау — однак поступово витіснили вплив єпископства в регіоні Середнього Гессену, розширивши та зміцнивши власні володіння.
У 1294 році Адольф Нассауський, німецький король з 1292 року, придбав фогтство Вайльбург разом із монастирем Святої Вальпургії у власність. Проте право церковного патронату залишилося за єпископом Вормса.[Karl Ernst Demandt: Geschichte des Landes Hessen. 2. Auflage. Bärenreiter Verlag, Kassel/Basel 1972, ISBN 3-7618-0404-0. Als unser Kirchspiel noch nicht bestand ]
Адміністративний поділ У XVIII столітті територію поділено на чотири , також відомі як амтські келерії: Лампертгайм, Горхгайм, Дірмштайн і Нойляйнінген, до яких додавалася амтська шаффнерія Нойгаузен.
Лампертгайм
Келерія Лампертгайм (також: Келерія Штайн) мала адміністративний центр у ЛампертгайміBärbel Jakob: Vom Schloss zum Mietshaus. In: Mannheimer Morgen. 13. August 2010. й охоплювала населені пункти:
Лампертгайм Гофгайм Нордгайм Горхгайм
Горхгайм До келерії Горхгайм належали: Горхгайм Вайнсгайм Візоппенгайм Роксгайм Бобенгайм-на-Рейні Мерш
Дірмштайн Келерія Дірмштайн розташовувалася в . У 1774 році адміністрація включала: одного амтмана, одного писаря, одного обершультгейса, двох судових писарів і двох службовців. До округу входили:
Дірмштайн Лаумерсгайм Байндерсгайм Нойляйнінген
Нойляйнінген Келерія Нойляйнінген керувала селами: Нойляйнінген Геттенгайм Лайдельгайм Рамзен
Нойгаузен Шаффнерія Нойгаузен управляла трьома населеними пунктами, переданими у XVIII столітті Курпфальцом: Нойгаузен Райндеркгайм маєток монастиря Лібенау
Неккарштайнах Округ Неккарштайнах був кондомініумом Вормського князь-єпископства та Шпаєрського князь-єпископства.
Джерела Hans Ulrich Berendes: Die Bischöfe von Worms und ihr Hochstift im 12. Jahrhundert. Diss., Universität Köln 1984. Friedhelm Jürgensmeier (Hrsg.): Das Bistum Worms. Von der Römerzeit bis zur Auflösung 1801. (= Beiträge zur Mainzer Kirchengeschichte. Bd. 5). Echter-Verlag, Würzburg 1997, ISBN 3-429-01876-5. Bernhard Löbbert: Über den schriftlichen Nachlass des Lorenz Truchsess von Pommersfelden (1473–1543), in: Archiv für mittelrheinische Kirchengeschichte 60 (2008), S. 111–132. Ders.: Johannes Gamans (1605–1684) und die Wormser Memorialliteratur, in: Archiv für hessische Geschichte 69 (2011), S. 265–273. Ders.: Geschichtliche Quellen zur Stadt und zum Bistum Worms. Handschriften aus dem Hessischen Staatsarchiv Darmstadt, in: Archiv für hessische Geschichte 62 (2004), S. 293–300.
Примітки