«Червоний мак» (), також іноді «Червона квітка»У 1950-х роках після скандалу, що стався під час відвідування балету у Великому театрі китайською делегацією, йому було надано іншу назву, яка не викликає асоціацій із наркотичними речовинами — див. Памяти Рейнгольда Глиэра . () — балет у трьох діях і восьми картинах з апофеозом на музику Рейнгольда Глієра та лібрето Михайла Курилка. Створений у 1927 році, він став першим радянським балетом із сучасною революційною тематикою. Найвідомішим номером є «Танець матросів» (також відомий як «Російський танець матросів»), саме з яким найчастіше пов’язують ім’я композитора. Назва балету походить від імені головної героїні — Тао Хоа, що означає «червоний мак».
Існує чотири основні редакції балету.
Друга редакція — 1948 рік, третя — 1957 рік, четверта була представлена публіці в лютому 2010 року в Італії; нова російська постановка створена Володимиром Васильєвим у Красноярському театрі опери та балету 23 листопада 2010 року. У березні 2011 року балет «Червоний мак» був названий «Найкращою прем'єрою сезону», а виконавиця ролі Тао Хоа Анна Оль відзначена за «Найкращу жіночу роль у музичному спектаклі».
Історія
Оригінальна версія (1927) Оригінальну постановку здійснили Лев Лащилін (I та III дії) та Василь Тихомиров (II дія). Прем’єра відбулася 14 червня 1927 року в Большому театрі (на той час — Перший державний народний театр опери та балету)Koegler, Horst. The Concise Oxford Dictionary of Ballet, 2nd edition. Oxford University Press (1982).. Диригентом був Юрій Файєр. Сота вистава балету в Москві відбулася 23 грудня 1928 року.
У 1928 і 1930 роках постановку здійснювали у Свердловську, у 1928, 1949 і 1958 роках — у Саратові. У 1929 році балет поставили в Ленінграді, доповнивши його новими танцювальними номерами. Оригінальна версія також виконувалася в Горькому (1941, 1950), у Баку (1946, Азербайджанський державний академічний театр опери та балету), а також Кіровським балетом (1949, 1958).
У 1943 році трупа Ballet Russe de Monte-Carlo представила одноактну версію балету в Клівленді (США)"The Red Poppy: The Ballet Russe Collection," Butler University Department of Dance. Accessed Feb. 14. 2015.. Через умови Другої світової війни образ антагоніста Лі-Чан-Фу було змінено на японського власника бару, а до складу моряків додано британських і американських персонажівAnderson, Jack. The One and Only: The Ballet Russe de Monte Carlo, Dance Books Ltd (2010)..
«Червона квітка» (1957) У 1957 році Василь Тихомиров і Михайло Курилко створили розширену редакцію балету під назвою «Червона квітка» (щоб уникнути асоціацій з опіумом). Кількість картин було збільшено з 8 до 13. Прем’єра відбулася 24 листопада 1957 року в Большому театрі.
Версія Лавровського (1949) У 1949 році нову редакцію балету поставив Леонід Лавровський. Сценарій переробив Олексій Єрмолаєв. Прем’єра відбулася 30 грудня 1949 року в Большому театрі. У цій версії з’явився новий персонаж — Ма Лічень.
Версія Андросова (2010) 12 лютого 2010 року нову постановку з хореографією Миколи Андросова представили в Римській опері. Сценографію і костюми створила Елена Пуліті, диригент — Андре Анічанов. У цій версії з’явився новий персонаж — Нюйва, богиня родючості. Нова постановка цієї редакції планувалася також у Ростові-на-Дону.
Версія Васильєва (2010) У 2010 році ще одну постановку здійснив Володимир Васильєв (також автор сценографії та редакції сценарію). Прем’єра відбулася 23 листопада в Красноярському театрі опери та балету.
Інші постановки Балет також ставився в Пермі (1949), Куйбишеві (1950, 1961), Новосибірську (1950), Братиславі (1954, Словацький національний театр) і Волгограді (1962).
Сюжет Події балету відбуваються в морському порту Китаю 1920-х років. У порту стоять кораблі з різних країн, зокрема із Радянського Союзу. Капітан радянського корабля стає свідком жорстокого поводження з виснаженими китайськими кулі, яких примушує до роботи жорстокий начальник порту. Під час виступу на кораблі танцівниця Тай-Чоа помічає спробу капітана допомогти пригнобленим робітникам. Вражена його вчинком, вона дарує йому червоний мак як символ кохання. Наречений Тай-Чоа, авантюрист Лі-Чан-Фу, дізнавшись про це, наказує їй убити капітана. Вона відмовляється і згодом гине під час заворушень у порту, жертвуючи собою. Перед смертю вона передає червоний мак китайській дівчинці як символ любові та свободи.
Структура Балет складається з трьох дій, восьми картин і апофеозу, які включають численні музично-танцювальні номери, серед яких «Танець матросів», «Фан-танець», «Чарльстон», «Бостонський вальс» та інші.
Дія перша Перша картина
№ 1 Вступ № 2 Розвантаження радянського корабля (робота кулі) № 3 Сцена в ресторані № 4 Танець малайських жінок Сцена і вихід малайських жінок № 5 Вихід Тай-Чоа № 6 Танець з віялами № 7 Сцена після танцю з віялами № 8 Танець у ресторані № 9 Вихід авантюриста № 10 Робота кулі № 11 Заворушення в натовпі. Прибуття капітана радянського корабля № 12 Робота радянських матросів № 13 Сцена Тай-Чоа з капітаном і авантюристом № 14 Танець золотих наперстків № 15 Вихід Тай-Чоа № 16 Переможний танець кулі № 17 Танець матросів різних націй № 18 Танець матросів із радянського корабля — російська пісня «Яблучко»
Дія друга Друга картина
№ 19 Вступ № 20 Сцена в опіумному притоні № 21 Танець китайських жінок № 22 Вихід китайських жінок № 23 Сцена змови № 24 Страждання Тай-Чоа № 25 Тай-Чоа курить опіум
Третя картина
№ 26 Сон і видіння Тай-Чоа № 27 Адажіо (чотири богині) № 28 а) Кортеж; б) Танець з мечами
Четверта картина
№ 29 Фенікс № 30 Адажіо Фенікса
П’ята картина
№ 31 Танець метелика і лотоса № 32 Велике адажіо мі мажор № 33 Танець маку № 34 Варіація Фенікса № 35 Варіація Тай-Чоа (соло ксилофона) № 36 Танець китайського сальтимбанка № 37 Кода № 38 Червона барка
Дія третя Шоста картина
№ 39 Вступ № 40 Чарльстон № 41 Сцена перед танцем на блюді № 42 Танець на блюді № 43 Сцена після танцю на блюді № 44 Вихід глашатая і сальтимбанка. Встановлення китайського театру № 45 Оголошення глашатая № 46 Танець демона № 47 Оголошення глашатая № 48 Танець з шалями № 49 Оголошення глашатая № 50 Танець з парасольками № 51 Оголошення глашатая № 52 Танець зі стрічками № 53 Демонтаж китайського театру № 54 Бостонський вальс
Сьома картина
№ 55 Сцена змови № 56 Сцена Тай-Чоа з капітаном
Восьма картина
№ 57 Бостонський вальс (реприза) № 58 Китайський чай № 59 Китайський танець з чашками № 60 Танець з келихом № 61 Сцена тривоги № 62 Відплиття корабля № 63 Прохід озброєних кулі № 64 Сцена заворушення № 65 Смерть Тай-Чоа
Апофеоз
№ 66 Апофеоз
Танці, додані для ленінградської постановки 1929 року
Варіація ля мажор Варіація сі мажор Варіація чотирьох солістів Варіація соль мажор Ексцентричний танець Китайські генерали (дитячий танець) Танець малого барабана Дівчата — американський танець Бостонський вальс (оновлена версія)
Дійові особи Серед персонажів балету:
начальник порту капітан радянського корабля Тай-Чоа Лі-Чан-Фу відвідувач ресторану та опіумного притону сальтимбанк наглядачі кулі китайські змовники глашатай китайського театру китайський фокусник Ма Лічень (з 1949 року) Нюйва, богиня родючості (з 2010 року)
Примітки
Посилання
Кінобалет «Червоний мак», знятий Чехословацьким телебаченням у 1955 році в студії «Братислава» за мотивами вистави Словацького національного театру, хореографія: Р. Томський (Московський Большой театр) Сторінка Римського оперного театру, присвячена балету Фотографії з італійської постановки 2010 року Відеозапис з італійської постановки 2010 року Короткий відеозапис з італійської постановки 2010 року Репортаж російського радіо