Семе́н Герасимович (Герасимів, Герасименко) (? — після 1654) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини. Прилуцький полковник (1651—1652).
Життєпис Походження невідоме.
Вперше згаданий у Реєстрі 1649 як козак Монастирської сотні Прилуцького полку Семен Герасименко поруч із Радьком Герасименком (братом?)Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — Київ, 1995.
У червні 1651 був монастирським сотником, очолював сотню у битві під Берестечком. 29 червня 1651 обраний прилуцьким полковником після загибелі полковника Івана ШкуратаКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010.
Переніс полкову резиденцію в Ічню, титулував себе «полковником прилуцьким, іченським, і інших городів». 13 лютого 1652 написав листа московському царю Олексію Михайловичу з проханням надати ченцю Києво-Печерського монастиря Арсенію гроші для викупу з татарського полону його матері та сестерВоссоединение Украины с Россией: Документы и материалы. Т. 3: 1651–1654. – Москва, 1953.
На початку 1652 разом з миргородським полковником Матвієм Гладким і полтавським полковником Мартином Пушкарем був одним із організаторів повстання на Лівобережжі проти умов Білоцерківського миру. У квітні 1652 засуджений до смертної кари (розстрілу) Корсунською комісією (трибуналом), яку очолював київський полковник Антон Жданович, — разом з Гладким, краснянським сотником і ще кількома старшинами. Апелював до гетьмана Богдана Хмельницького та був не лише виправданий за всіма звинуваченнями, але й винагороджений за воєнні заслуги.
Разом з тим, втратив полковницький пірнач на користь Якова Воронченка. Посів уряд іченського сотника. 26 грудня 1653 за дорученням гетьмана зустрів в Іваниці та супроводжував до Прилуки на чолі сотні козаків московське посольство боярина Василія Бутурліна, що прямувало на Переяславську раду.
Після 1654 не згадується в джерелах.
Нащадки Імовірні нащадки входили до козацької старшини Іченської сотні. У присязі 1676 зафіксовані іченський городовий отаман Федір Семенович і військовий товариш Степан Семенович (сини?)РДАДА, Ф. 229, Оп. 2, Спр. 42. Степан Семенович також був корибутівським сотником у 1653—1654 роках.
Примітки