Гавриїл від Матері Божої Страждальної (італ. Gabriele dell'Addolorata, у світі — Франческо Поссенті; 1 березня 1838 — 27 лютого 1862) — католицький святий, монах згромадження пасіоністів. Відомий своєю глибокою побожністю до Пресвятої Діви Марії, особливо як Матері Божої Страждальної.

Біографія Франческо Поссенті народився 1 березня 1838 року в місті Ассізі в Італії в родині державного службовця. Він був одинадцятою дитиною в сім'ї. У дитинстві пережив кілька втрат близьких, що вплинуло на його духовний розвиток.

У юності Франческо був життєрадісним, товариським і любив світське життя. Проте кілька серйозних хвороб і внутрішні духовні переживання спричинили його навернення. За переказами, вирішальним моментом стало переживання під час релігійної процесії, після чого він вирішив вступити до монастиря.

У 1856 році він вступив до згромадження пасіоністів і прийняв ім’я Гавриїл від Матері Божої Страждальної. У монастирі відзначався смиренням, дисципліною та особливою любов’ю до Богородиці.

Він прагнув стати священником, але через хворобу не завершив навчання. Останні роки життя провів у монастирі в Ізола-дель-Гран-Сассо, де помер 27 лютого 1862 року від туберкульозу у віці 23 років.

Канонізація Поссенті був похований у день своєї смерті. Його співбрат по новіціяту, Бернард Марія від Ісуса, висловив глибоке зворушення, зазначивши, що приклад життя померлого викликає водночас і захоплення, і сором за власну духовну недосконалість.

Невдовзі після смерті була укладена перша біографія святого. У 1866 році пасіоністи змушені були залишити монастир в Ізола-дель-Гран-Сассо, через що храм, де був похований Поссенті, протягом тривалого часу залишався покинутим. Попри це, пам’ять про його святість поширювалася як серед місцевих жителів, так і в самому згромадженні.

Наприкінці XIX століття розпочався офіційний процес його канонізації. Коли церковна комісія прибула для дослідження його останків, місцеві мешканці виявили сильну прихильність до святого і намагалися перешкодити перенесенню його тіла.

Для беатифікації були визнані два випадки чудесних оздоровлень, пов’язаних із заступництвом Поссенті. У 1908 році Папа Пій X проголосив його блаженним. На церемонії були присутні його родичі та співбрати.

Через події Першої світової війни процес канонізації був відкладений. Лише у 1920 році Папа Бенедикт XV офіційно проголосив його святим.

Духовність та покликання Після закінчення епідемії холери , яка вбила сестру Поссенті, духовенство Сполетто та міська влада організували процесію з давньою іконою Діви Марії в соборі Сполетто. Поссенті був присутній на процесії, і коли образ проходив повз нього, він відчув внутрішній голос, який запитував, чому він залишається у світі. Ця подія стала рушійною силою для перших серйозних кроків у релігійному покликанні Поссенті. Після процесії він звернувся за порадою до священика та вирішив вступити до Конгрегації пасіоністів . Оскільки поблизу Сполето не було будинку пасіоністів, найімовірніше, що вибір Поссенті ґрунтувався на особистій відданості Страстям Христовим . Його батько відмовився дати йому дозвіл піти до пасіоністів і залучив кількох родичів, щоб відмовити Поссенті від його шляху. Їхні спроби були невдалими, і невдовзі його батько переконався, що наміри Поссенті були щирими, а не примхливими.

У супроводі свого брата Алоїзія, домініканського ченця, Поссенті вирушив до новіціату пасіоністів у Морровалле. Під час подорожі вони відвідали кількох родичів, яких Санте залучив, щоб заохотити Поссенті повернутися до Сполето, але це було марно. Він прибув до новіціату 19 вересня 1856 року. Через два дні він прийняв рясу пасіоністів та ім'я «Габріель від Богоматері Скорботної». Наступного року Поссенті склав обітниці. Протягом цього часу, і фактично до самої смерті, духовне життя Поссенті перебувало під опікою його наставника, священика Норберта від Святої Марії. У червні 1858 року Поссенті та інші студенти переїхали до П'єтветоріни, щоб продовжити навчання. Через місцеві заворушення вони залишилися лише на рік, і в липні 1859 року група переїхала до монастиря Ізола-дель-Гран-Сассо в провінції Терамо . Поссенті виявився чудовим студентом, і його успіхи в академічному житті перевершував лише великий прогрес, якого він досягав у своєму духовному житті. Водночас у Поссенті почали проявлятися перші симптоми туберкульозу. Ця новина не турбувала Поссенті, який, насправді, був радісний; він молився про повільну смерть, щоб мати змогу підготуватися духовно. Протягом усієї хвороби він залишався бадьорим і дотримувався всіх своїх звичних практик. Він був джерелом великого повчання та натхнення для своїх товаришів по службі, які прагнули проводити час з ним на смертному одрі. Поссенті проявив себе як зразковий ченець і досконалий послідовник Пасіоністського Уставу, будучи особливо відданим Діві Марії. Його побожність до якої особливо розпалила читання «Слави Марії» святого Альфонса Лігуорі .

На смертному одрі він наказав спалити свої духовні твори, боячись, що вони спокусять його до гордині. Збереглися лише його листи та «Резолюції», які відображають духовний прогрес, якого він досяг за кілька років свого життя як пасіоніст.

Перш ніж його висвячували на священика, Поссенті помер у реколекціях в Ізола-дель-Гран-Сассо рано вранці 27 лютого 1862 року у присутності громади, тримаючи близько до себе образ Богоматері Скорботної та мирно посміхаючись. Ті, хто був з Поссенті, коли він помер, розповідали, що в момент смерті він сів у ліжку, і його обличчя сяяло, коли він простягнув руку до невидимої постаті, яка входила до кімнати. Норберт вважав, що Поссенті бачив Діву Марію саме в момент своєї смерті.

Вшанування День пам’яті святого — 27 лютого. Він вважається покровителем молоді, студентів і семінаристів, а також особливо шанується в Італії.

Примітки

Джерела https://www.vatican.va/news_services/liturgy/saints/ns_lit_doc_19200513_gabriele-dell-addolorata_en.html https://www.catholic.org/saints/saint.php?saint_id=72 https://www.newadvent.org/cathen/06328a.htm