Імперське місто Вормс () — одна із територій Священної Римської імперії.
Передісторія У римський час на місці Вормса існувало місто Борбетомагус. Навіть після занепаду Римської імперії це місто продовжувало існувати. Щонайпізніше з VII століття тут засновано . У 979 році єпископ Гільдебольд здобув від імператора Оттона II низку прав, які раніше належали самому Оттону II.Thomas Kohl und Franz J. Felten: Worms – Stadt und Region im frühen Mittelalter 600–1000. In: Gerold Bönnen (Hrsg.): Geschichte der Stadt Worms. Theiss, Stuttgart 2005. ISBN 3-8062-1679-7, S. 102–132 (124). Таким чином єпископ став міським володарем.
Із приходом Салічної династії місто зазнало розквіт. Взимку 1073/74 року, після початкової поразки в , місто залишилося на боці короля Генріха IV, вигнало з єпископської кафедри єпископа Вормса Адальберта II, який підтримував супротивників короля, надало королю захист у своїх мурах і підтримало його в подальших діях. За це 18 січня 1074 року король надав місту звільнення від мита для низки місць у імперії — це був перший королівський акт, адресований громадянам міста.
У наступні століття це призвело до формування в місті політичної ситуації, в якій головними дійовими особами були міщани, єпископ, німецький король, а в пізніші століття — сусідня держава Курпфальц. У XII столітті міщани зміцнили внутрішню структуру міста, а з XIII століття в документах з’являється міська рада. Імперське місто Статус «імперського міста» не ґрунтується на одному окремому датованому правовому акті, а є результатом тривалого розвитку. Після грамоти 1074 року за імператора Генріха V в 1112 і 1114 роках були надані подальші привілеї. Однак відповідні грамоти були сфальсифіковані на користь міста Вормс, і обсяг фактично наданих привілеїв не є цілком зрозумілим.Bönnen: Die Blütezeit, S. 149. Імператор Фрідріх I в 1184 році підтвердив привілеї міста та ще більше їх розширив.Bönnen: Die Blütezeit, S. 160ff. Наприкінці XII століття стає помітною участь громадян в управлінні містом. У 1232 році спроба міщан чітко відокремитися від влади єпископа зазнала невдачі. У 1233 році між єпископом і громадянами було укладено так звану «угоду» («Rachtung»), у якій, зокрема, визначено процедуру обрання міської ради, причому єпископ зберігав значний впливBönnen: Die Blütezeit, S. 169ff.. Із перемінним успіхом місто продовжувало боротьбу за емансипацію від єпископської влади, але в довгостроковій перспективі — успішно. До цього ж періоду належить і перша згадка про церкву святого Кіліана, яка до нашого часу не збереглася.
Вільне місто Наприкінці XV століття єпископ ще раз намагався повернути міську владу під контроль єпископа, проте не вдало. У 1489 році імператор Фрідріх III постановив, що місто більше не зобов’язане складати присягу вірності єпископу. У 1494 році Вормс присягнув королю Максиміліану I. Щонайпізніше на цей момент Вормс став вільним імперським містом.Bühner, S. 294.
У колегії імперських міст рейхстагу Священної Римської імперії місто Вормс мало місце в «Рейнській курії».Bühner, S. 297.
Після Реформації місто стало переважно лютеранським. Міська рада здійснювала верховне управління церковними справами. Належність до лютеранської церкви була обов’язковою умовою для членства в міській раді, хоча, через наявність єпископської кафедри та численних монастирів і канонікатів, у місті й надалі існувала римо-католицька меншина.
Кінець Окупація лівобережних рейнських територій у ході Війни першої коаліції 1793 року та Кампо-Формійський мир 1797 року фактично поклали край статусу Вормса як вільного імперського міста. Юридично це було закріплено Люневільським миром 1801 року. Вормс став громадою у складі французького департаменту Мон-Тоннер (Доннерсберг).Bühner, S. 295.
Джерела Gerold Bönnen: Die Blütezeit des hohen Mittelalters: Von Bischof Burchard zum Rheinischen Bund (1000–1254). In: ders. (Hrsg.): Geschichte der Stadt Worms. Theiss, Stuttgart 2005. ISBN 3-8062-1679-7, S. 133–179. Peter Bühner: Die Freien und Reichsstädte des Heiligen Römischen Reiches. Kleines Repertorium. Michael Imhof, Petersberg 2019. ISBN 978-3-7319-0664-3
Примітки