Пустеля коричневих карликів — теоретично передбачений діапазон орбіт навколо зорі, у якому не можуть існувати коричневі карлики. Для зорі сонячної маси вона простягається приблизно до 5 а. о. Відсутність коричневих карликів на близьких до зорі орбітах уперше виявили у 1998—2000 роках, коли кількість відкритих екзопланет уже дозволяла застосовувати статистичні методи. Астрономи встановили, що число коричневих карликів на відстанях менше ніж 5 а. о. від центральної зорі різко зменшується, тоді як далеко від центральної зорі відкрито досить багато коричневих карликів. Подальші дослідження показали, що коричневі карлики з радіусами орбіт 3–5 а. о. спостерігаються менш ніж у 1 % сонцеподібних зір. Серед коричневих карликів, виявлених у так званій пустелі, більшість перебуває в кратних зоряних системах, що дає підстави припускати важливу роль додаткових компонентів кратної системи у виникненні об'єктів у пустелі коричневих карликів.
Одна з багатьох можливих причин існування пустелі коричневих карликів пов'язана з міграцією планет і коричневих карликів. Якби коричневий карлик сформувався ближче ніж за 5 а. о. від центральної зорі, то з великою ймовірністю він змістився б у бік зорі й зрештою впав би на неї. Водночас точний сценарій міграції в протопланетному диску нині недостатньо досліджений і залишається невідомим. Також можливо, що коричневі карлики — компаньйони зір спектральних класів FGK — не зазнають значної міграції після формування, або ж, залежно від моделі утворення коричневих карликів, акреція на ядро зменшує ймовірність формування масивних коричневих карликів, оскільки темп акреції газу на масивні об'єкти знижується внаслідок утворення порожнього кільця в протопланетному диску. Обмеження часу життя диска накладає обмеження на діапазон мас, що дає верхню оцінку маси у 10 мас Юпітера. Цей ефект може частково послаблюватися тим, що об'єкти з масою 3—5 мас Юпітера і більше здатні посилювати збурення ексцентриситету в диску, що дозволяє акрецію значної кількості речовини навіть за наявності проміжку в диску. Об'єкти на значних відстанях від центральної зорі (радіус орбіти понад 80 а. о.), де диск зазнає гравітаційних нестійкостей, можуть досягати маси, достатньої для перетворення на коричневий карлик. Однак для таких об'єктів міграція у внутрішні частини диска малоймовірна через тривалу міграцію II типу для масивних тіл у діапазоні мас коричневих карликів.
Примітки