Август Порціус (; 14 серпня 1834, Лейпциг — 7 вересня 1912, ДрезденStadtarchiv Dresden, Standesamt Dresden V, Sterbe-Neben-Register 1912, Nr. 1037.) — німецький штабний офіцер, генерал-майор Саксонської армії.

Біографія Порціус був сином купця Фердинанда Порціуса та його другої дружини, Августи Брокгауз, дочки видавця Фрідріха Арнольда Брокгауза. У 1822 році його батько заснував у Лейпцигу бізнес з торгівлі вовною разом з текстильним підприємцем Фердинандом Гартманном, але покинув компанію в 1829 році.

Порціус навчався в гімназії в Лейпцигу, а після успішного складання атестата — у Технічному навчальному інституті в Дрездені, перш ніж вступити до артилерійської школи Королівської саксонської армії як студент на Великдень 1851 року. Через воєнну ситуацію, спричинену Кримською війною, 1 січня 1855 року його призвали до піонерського та понтонного батальйону, а в 1856 році він отримав звання лейтенанта. У 1859 році він разом з лейтенантом Фоллертом були призначені на два роки на будівництво укріплень у Коморні, Угорщина. У 1860 році його перевели до Інженерного відділу Саксонського генерального штабу, а в 1861 році він отримав звання оберлейтенанта. У 1863/64 роках він брав участь у союзній екзекуції проти герцогств Гольштейн і Лауенбург у штабі Головнокомандувача, виконуючи різні складні завдання. У січні 1864 року його було відряджено до майора Оппермана в Рендсбурзі, де він керував будівництвом фортеці та укріплень на острові Пагензанд на Ельбі. Після повернення саксонських військ до Саксонії Порціуса перевели до Генерального штабу.

На цій посаді його було призначено інструктором курсу підвищення кваліфікації Генерального штабу, а влітку 1865 року його було призначено до 10-го батальйону 3-ї піхотної бригади «Принц Георг» у Дрездені для практичної підготовки. Під час Австро-прусської війни він спочатку був призначений до інженерного відділу штабу, а 15 червня того ж року зруйнував залізничну станцію Редерау та прилеглий залізничний трикутник військами під своїм командуванням. У битві під Кеніггрецем він разом із оберлейтенантом Фоллертом та двома австрійськими офіцерами проводив фортифікаційні роботи в замку та в селі Нідер-Пшрім. Зі своїм піонерським загоном «Порціус» він прорізав дві гарматні позиції на схід від села та зрештою зрубав подвійний ряд густолистяних дерев між Нідер- та Оберпшрімом, щоб розчистити лінію вогню для артилерійської батареї Герінг-Геппінген. Після поразки під Кеніггрецем він кілька разів служив офіцером Генерального штабу.

У 1867 році його було призначено до Управління інженерії та військового будівництва та підвищено до гауптмана. Після початку війни проти Франції Порціуса було призначено до Генерального командування другим інженерним офіцером. Під час битви під Седаном йому було доручено важливі завдання, і під час виконання одного з них він був поранений у правий лікоть пострілом з гвинтівки. Після війни, у 1872 році, його було відряджено до Страсбурга в Ельзас-Лотарингії та доручено будівництво нової фортеці Кронпринц поблизу Нідергаусбергена. Він повернувся до Дрездена в 1874 році, одразу ж отримав звання майора та був призначений до директора інженерії полковника Андре, який відповідав за нагляд за новими будівельними проектами в районі Альбертштадт. Після несподіваної смерті полковника Андре в 1874 році, Портіус взяв на себе керівництво будівництвом казарм Альбертштадт, а також казармами на військовому полігоні Цайтгайн, які він пізніше також збудував.

Під час маневрів кайзера 1876 року йому було наказано виконати почесну службу для герцога Ернста I Саксен-Альтенбурзького. На цій посаді він упав з коня та отримав важкий струс мозку, через що не міг виконувати обов'язки до квітня 1877 року. У наступні роки його було підвищено до оберстлейтенанта в 1880 році та до оберста в 1885 році. У 1886 році він став директором інженерного відділу. Зрештою, у 1889 році його було підвищено до генерал-майора, а в 1891 році звільнено від командування, зараховано до штабу Інженерного та піонерського корпусу на посаду керівника інженерного управління. 27 березня 1892 року за власним проханням його було внесено до списку резерву.

Сім'я Порціус одружився з Кларою фон Таш 23 листопада 1865 року в Лейпцигу та мав п'ятеро дітей: Крісту (дружина генерал-лейтенанта Карла Люціуса), Йоганна Августа, Марту, Фрідріха Альберта та майбутнього бригадефюрера СА Арнольда.

Нагороди

Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з військовою відзнакою Залізний хрест 2-го класу Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з військовою відзнакою Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 1-го класу

Примітки

Література

Generalmajor z. D. August Portius, der Erbauer der Albertstadt von Dresden, in Dresdner Kunst und Leben (Digitalisat)