Ісак Маркович Курган (, місто Вільно, тепер Вільнюс, Литва — травень , місто Мінськ, тепер Білорусь) — радянський діяч, 1-й секретар Гомельського обласного комітету КП(б) Білорусії, народний комісар легкої промисловості Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради Білоруської РСР 1-го скликання.
Життєпис Народився в єврейській родині робітника-столяра. З квітня 1916 до листопада 1919 року — пастух у приватника Яцкова у містечку Сураж Вітебського повіту Вітебської губернії. З листопада 1919 до січня 1923 року наймитував у заможного селянина Михайлова в селі Азарки Вітебського повіту. У 1921 році вступив до комсомолу.
У січні 1923 — листопаді 1928 року — робітник, кочегар картонної фабрики імені Воровського в місті Суражі.
Кандидат у члени РКП(б) з травня 1925 року. Член ВКП(б) з січня 1926 року.
У листопаді 1928 — серпні 1929 року — відповідальний секретар Суразького районного комітету ЛКСМ Білорусії.
У серпні 1929 — травні 1930 року — відповідальний секретар міськрайонного комітету ЛКСМ Білорусії у місті Вітебську.
З травня 1930 до вересня 1931 року працював інструктором Білоруського Колгоспцентру в Мінську.
У вересні 1931 — серпні 1932 року — відповідальний секретар Бобруйського районного комітету ЛКСМ Білорусії.
У серпні 1932 — червні 1933 року — заступник голови Центральної ради товариства «Тсоавіахім» у Мінську.
У червні 1933 — червні 1934 року — голова Гомельської міської ради товариства «Тсоавіахім».
У 1934 році закінчив Гомельську центральну школу.
У червні 1934 — травні 1935 року — секретар партійного комітету Мінської взуттєвої фабрики «Труд».
У травні 1935 — січні 1936 року — секретар партійного комітету Мінського харчового комбінату «Спартак».
У січні 1936 — серпні 1937 року — інструктор Мінського міського комітету КП(б) Білорусії.
У серпні 1937 — березні 1938 року — 1-й секретар Гомельського міського комітету КП(б) Білорусії.
З березня до травня 1938 року — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б) Білорусії по Гомельській області.
У травні — червні 1938 року — 1-й секретар Гомельського обласного комітету КП(б) Білорусії.
У серпні 1938 — липні 1939 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП(б) Білорусії.
У липні 1939 — червні 1941 року — народний комісар легкої промисловості БРСР у Мінську. З червня 1941 до червня 1942 року перебував в евакуації в Москві.
З червня 1942 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З червня до листопада 1942 року — комісар управління тилу 4-ї резервної армії Ставки Верховного Головнокомандувача в місті Борисоглібську Воронезької області. У листопаді 1942 — червні 1944 року — заступник начальника управління тилу із політичної частини 1-ї гвардійської армії Південно-Західного та 3-го Українського фронтів. У червні 1944 — січні 1946 року — начальник політичного відділу та заступник начальника управління тилу 1-ї гвардійської армії 1-го Українського та 4-го Українського фронтів.
У січні 1946 — грудні 1947 року — завідувач відділу місцевої промисловості та промислової кооперації ЦК КП(б) Білорусії.
З грудня 1947 до вересня 1949 року працював інспектором Управління перевірки партійних органів ЦК КП(б) Білорусії.
У вересні 1949 — вересні 1950 року — заступник начальника Управління промислової кооперації Білоруської РСР.
З вересня 1950 до липня 1953 року — 1-й заступник голови правління Білоруської ради промислової кооперації (Білпромради).
У липні 1953 — квітні 1959 року — начальник відділу побутового обслуговування населення Білоруської ради промислової кооперації (Білпромради).
У квітні 1959 — липні 1960 року — директор будинку відпочинку «Ждановичі» Ради кооперативного страхування членів артілей промислової кооперації (Білпромстрахради).
Із липня до листопада 1960 року на пенсії в Мінську (персональний пенсіонер союзного значення з серпня 1960 року).
У листопаді 1960 — травні 1961 року — інспектор із кадрів заводу «Металопобутремонт» у Мінську.
У травні 1961 — лютому 1964 року — інженер, технік тресту «Оргтехбуд» у Мінську.
З лютого до серпня 1964 року — персональний пенсіонер союзного значення в Мінську.
У серпні 1964 — червні 1977 року — державний інспектор Білоруського рибопереробного заводу в Мінську. У червні 1977 — вересні 1983 року — районний державний інспектор Білоруського рибопереробного заводу.
З вересня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Мінську.
Помер у травні 1986 року в Мінську.
Звання полковник
Нагороди два ордени Вітчизняної війни І ст. (1944, 1945) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (.05.1985) орден Трудового Червоного Прапора (20.07.1940) орден Червоної Зірки (1943) орден «Знак Пошани» (1948) медалі
Примітки
Джерела Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934-1939 гг.: справочник / Под общ. ред. А. Б. Рогинского. — М.: Политическая энциклопедия, 2016. — 679 с.