Володимир Павлович Шаплико (, селище Брагін, тепер Гомельської області, Білорусь — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, 1-й секретар Гомельського обласного комітету КП Білорусії, 1-й секретар ЦК ЛКСМ Білорусії. Кандидат у члени Бюро ЦК ВЛКСМ, член Бюро ЦК ВЛКСМ. Член ЦК КП Білорусії, кандидат у члени Бюро ЦК КП Білорусії в 1980—1983 роках. Депутат Верховної Ради Білоруської РСР 9—11-го скликань.

Життєпис Народився в родині механіка машинно-тракторної станції. З 1961 року працював кіномеханіком у радгоспі «Голевичі» Калинковицького району Гомельської області. У 1962 році вступив до комсомолу.

У 1968 році закінчив Білоруський інститут механізації сільського господарства.

У 1968—1970 роках — завідувач ремонтних майстерень радгоспу «Голевичі» Калинковицького району Гомельської області.

У 1970—1972 роках — 1-й секретар Калинковицького районного комітету ЛКСМ Білорусії Гомельської області.

Член КПРС з 1971 року.

У грудні 1972 — січні 1974 року — 2-й секретар Гомельського обласного комітету ЛКСМ Білорусії.

У січні 1974 — лютому 1976 року — 1-й секретар Гомельського обласного комітету ЛКСМ Білорусії.

2 лютого 1976 — серпень 1980 року — секретар ЦК ЛКСМ Білорусії.

У серпні 1980 — липні 1983 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Білорусії.

У 1981 році закінчив Мінську вищу партійну школу при ЦК КП Білорусії.

У липні 1983 — травні 1985 року — 2-й секретар Гомельського обласного комітету КП Білорусії.

15 травня 1985 — квітень 1987 року — секретар ЦК ВЛКСМ у Москві. Курував роботу сільських комсомольських організацій.

У квітні 1987 — серпні 1991 року — інспектор, завідувач сектору кадрової політики, завідувач сектору України і Молдавії відділу організаійно-партійної роботи ЦК КПРС.

10 серпня — 25 серпня 1991 року — 1-й секретар Гомельського обласного комітету КП Білорусії.

У серпні 1991—1992 роках — начальник відділу виконавчого комітету Гомельської обласної ради народних депутатів.

У 1992—1993 роках — начальник відділу Департаменту продовольчих ресурсів уряду Москви.

У 1993—1994 роках — начальник секретаріату голови Ради міністрів Республіки Білорусь В'ячеслава Кебіча.

У 1994—1997 роках — заступник генерального директора державного підприємства в Білорусі.

У 1997—2000 роках — начальник Головного управління міжпарламентських зв'язків секретаріату Парламентських Зборів Союзу Білорусі та Росії.

У 2000—2002 роках — начальник управління департаменту із співробітництва з державними органами.

У 2002—2004 роках — головний інженер державного унітарного підприємства «Готельний комплекс «Берлін»».

Потім — на пенсії.

Помер 29 грудня 2013 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди орден Дружби народів (26.03.1982) орден «Знак Пошани» (29.03.1978) медалі

Примітки

Джерела Зенькович Н. Элита. Самые румяные вожди. Москва, ОЛМА Медиа Групп, 2008. Гомельская область