Залишок нової складається з матеріалу, що залишився або внаслідок вибуху класичної нової зорі, або внаслідок багатьох менших викидів від повторної нової. Упродовж свого короткого життя оболонки нових демонструють швидкості розширення близько 1000 км/с, а їхні тьмяні туманності зазвичай підсвічує зоря-попередник через світлове відлуння, як це спостерігають у сферичній оболонці , або енергією, що залишається в розширюваних газових бульбашках, як у .
Форма
Більшість нових виникає в тісних подвійних системах, що містять білий карлик і зорю головної послідовності, субгігант або червоний гігант, або внаслідок злиття двох червоних карликів, тому, ймовірно, всі залишки нових пов'язані з подвійними системами. Це теоретично означає, що форми таких туманностей можуть залежати від центральних зір-попередників і кількості речовини, яку викидають нові. Форми цих туманностей становлять значний інтерес для астрофізиків.
Залишки нових значно поступаються за енергією та масою залишкам наднових або планетарним туманностям. Їх можна спостерігати лише протягом кількох століть. Водночас кількість відомих залишків нов зростає завдяки появі нових спостережень, зокрема завдяки використанню ПЗЗ-матриць та спостереженням в інших діапазонах довжин хвиль. Прикладами нових, що мають туманності або залишки, є
HR Дельфіна V1500 Лебедя
Див. також
Планетарна туманність Залишок наднової
Примітки
Посилання