Epiplatys infrafasciatus — тропічний прісноводний вид коропозубих риб з родини нотобранхових (Nothobranchiidae).
Належить до підроду Epiplatys, група видів sexfasciatus.
Ідентифікація виду Існує плутанина з ідентифікацією цього виду, яка мала коріння ще в його оригінальному описі. 1866 року Альберт Гюнтер описав новий вид коропозубих під назвою Haplochilus infrafasciatus, і його опис базувався на двох зразках, один з яких походить зі Старого Калабару в Нігерії (сучасний голотип Epiplatys infrafasciatus), а інший — з Верхнього Нілу. Згодом з'ясувалося, що матеріал з Верхнього Нілу належить до іншого виду — Epiplatys spilargyreius. Водночас нігерійський Haplochilus infrafasciatus визнавався підвидом Epiplatys sexfasciatus infrafasciatus або й узагалі синонімом Epiplatys sexfasciatus.
Подальші зміни в систематиці роду призвели до визнання Epiplatys infrafasciatus окремим видом. Більше того, в його складі розрізняли 4 підвиди E. infrafasciatus infrafasciatus, E. infrafasciatus baroi, E. infrafasciatus rathkei, E. infrafasciatus zenkeri. Остання ревізія роду, проведена 2024 рокуJean H. Huber. Taxonomic reappraisal and rearrangement of genus Epiplatys and its generic and specific components, with 2 new subgenera. Killi-Data Series 2024: 4-60 (27 Apr.), 7 figs., визнала Epiplatys rathkei і Epiplatys zenkeri окремими видами, а назву E. infrafasciatus baroi — синонімом Epiplatys zenkeri.
Опис Великий і міцний, як на представників роду Epiplatys, вид. Максимальний розмір самця 80 мм, самки — 60 мм загальної довжини. Має видовжене, обтічної форми тіло, в задній частині стиснуте з боків, за формою нагадує щуку. Висота тіла становить приблизно 22 % стандартної (без хвостового плавця) довжини.
Голова помітно приплюснута згори, її довжина становить близько 30 % стандартної довжини. Морда помірної довжини (близько 30 % довжини голови), тупа. Рот верхній, нижня щелепа трохи виступає вперед, губи трохи потовщені. Діаметр ока дорівнює довжині морди. Два центральні нейромасти лобової частини бічної лінії розташовані в окремих ямках («відкриті»). 27-32 луски в поздовжньому ряді.
У спинному плавці 9-13 променів, в анальному — 14-19 променів. Початок спинного плавця розташований посередині між кінцем хвостового плавця та оком і напроти 9-11-го променя анального плавця. Спинний та анальний плавці в самців ззаду трохи подовжені й загострений на кінці, в самок вони округлі. Черевні плавці мають по 6 променів, їхні кінці сягають анального. Хвостовий плавець відносно довгий і округлий. Задній край грудних плавців ледве сягає рівня початку черевних плавців.
Самець має оливково-коричневе тіло зі світло-зеленим до блакитного лиском на боках. У задній частині тіла розташовано 6-10 темно-коричневих до чорного поперечних смуг, остання з яких завжди знаходиться біля основи хвостового плавця. Крім того, боками проходить 5-9 поздовжніх рядів червоних крапок. Черево білувате, а горло та частина грудей часто блакитні. Темні краї лусок можуть створювати сітчастий візерунок на тілі.
Забарвлення непарних плавців у самця, залежно від популяції, варіює від жовтого або блідо-оранжевого до оранжево-червоного. На спинному плавці є кілька темно-червоних цяток у задній частині та чітка чорна смуга по зовнішньому краю, за якою може йти блідо-блакитна до білої облямівка. Чіткий чорний край завжди присутній на анальному плавці та вздовж нижнього краю хвостового плавця. Верхня частина хвостового плавця має візерунок, схожий із забарвленням спинного плавця.
Від свого близького родича E. zenkeri E. infrafasciatus відрізняється темним краєм анального плавця з яскраво-жовтою підкрайовою смугою; в E. zenkeri весь анальний плавець однотонно оранжевий.
Мінливість забарвлення досить висока.
Самка забарвлена значно простіше за самця. Вона має від сіро-коричневого до сіро-оливкового кольору тіло. Малюнок із цяток та темних поперечних смуг схожий, як у самців, але смуг зазвичай буває більше (6-12) й вони значно помітніші. Непарні плавці або безбарвні або є слабким варантом забарвлення плавців у самців відповідної популяції.
Каріотип: n = 24, A = 25.
Поширення Ендемік Нижньої Гвінеї. Зустрічається від східного берега річки Крос на південному сході Нігерії через прибережні рівнини Камеруну до річки Беніто на півночі Екваторіальної Гвінеї; також присутній на острові Біоко (стара назва: Фернандо-По), Екваторіальна Гвінея.
Хоча ареал виду досить обмежений, він зустрічається доволі часто й наразі не стикається з жодними загрозами існуванню.
Спосіб життя Зустрічається в струмках, невеликих річках, на болотах у зоні прибережних тропічних лісів. Це водойми з повільною течією та шаром опалого листя на дні. Температура води становить 22–26 °C.
Бентопелагічний вид риб, не належить до числа сезонних коропозубих. Харчується комахами, їхніми личинками та іншими дрібними безхребетними, а також мальками риб. Здобич хапає в стрімкому кидку.
Утримання в акваріумі Вид іноді зустрічається в акваріумах. Відомо декілька акваріумних популяцій, що походять з різних місцевостей.
Акваріум для утримання Epiplatys infrafasciatus має бути густо засаджений рослинами, це можуть бути, наприклад, яванський мох, анубіас або таїландська папороть. Загалом цей вид толерантний до параметрів води, але бажано використовувати помірно м'яку та слабокислу воду; рекомендовані параметри: температура 23-25 °C, показник pH 5,6-6,7, загальна твердість 2-12 °dH. Ці риби потребують чистої води, інакше вони стають хворобливими.
Годують живими та замороженими кормами, швидко адаптуються й до сухого корму.
Epiplatys infrafasciatus можна тримати в спільному акваріумі разом із мирними рибами, які потребують приблизно однакових умов утримання: температури, якості води, корму тощо. Тримаються у верхніх шарах води.
Для розведення Epiplatys infrafasciatus достатньо невеликого нерестовища, при цьому пріоритет надають площі поверхні, а не висоті акваріума. В акваріумі мають бути дрібнолисті рослини або їхні штучні замінники із синтетичного волокна, розташовані в різних шарах води. Вони служать нерестовим субстратом, а також притулком для самки.
До нерестовища саджають пару риб або одного самця та кількох самок. Краще використовувати молодих риб. Щодня самка відкладає близько 10-15 ікринок. Ікру разом із субстратом рекомендується переносити для інкубації в невелику ємність, наповнену водою з нерестовища. Мальки виводяться за 10-16 днів. Також можна зберігати ікру у вологому торфі приблизно 4 тижні, а тоді залити її водою. Перевагою такого методу є те, що отримують мальків одного віку, а це полегшує їхню годівлю.
Відразу після вилуплення мальки здатні їсти наупліуси артемії. Їхнє вирощування не створює проблем. Ріст відносно повільний, визрівають приблизно у 5-6 місяців, але максимального розміру досягають лише у 12 місяців.
Примітки
Джерела J. R. Van Der Zee, T. Woeltjes, R. H. Wildekamp. Aplocheilidae In: Melanie L. J. Stiassny, Guy G. Teugels, Carl D. Hopkins (éd.). Poissons d'eaux douces et saumâtres de basse Guinée, ouest de l'Afrique centrale / The Fresh and Brackish Water Fishes of Lower Guinea, West-Central Africa. Volume 2. Collection Faune et Flore tropicales 42. Institut de Recherche pour le Développement, Paris, France, Muséum National d'Histoire Naturelle, Paris, France and Musée Royal de l'Afrique Centrale, Tervuren, Belgium, 2008, pp. 83, 87—89
Albert Gunther. Catalogue of the Physostomi, containing the families Salmonidae, Percopsidae, Galaxidae, Mormyridae, Gymnarchidae, Esocidae, Umbridae, Scombresocidae, Cyprinodontidae, in the collection of the British Museum. Vol. 6, London, 1866, p. 313: 6. Haplochilus infrafasciatus Epiplatys infrafasciatus infrafasciatus (Günther 1866). American Killifish Association, Killifish of West Africa Epiplatys infrafasciatus infrafasciatus Ebome JVC 05. Killi Club de France Epiplatys infrafasciatus. FischLexikon
Відео by Utaka Amersfoort by Pondguru