Безславна декада () — період історії Аргентини від державного перевороту 6 вересня 1930 року, при якому було скинуто президента Іполіто Іріґоєна, до державного перевороту 4 червня 1943 року, при якому було скинуто президента Рамона Кастільйо. Назву періоду ввів історик Хосе Луїс Торрес в критичному аналізі періоду, виданому в 1945 році під назвою «Безславна декада»Torres, José Luis (1945). La Década Infame, Freeland, 1973.

Цьому періоду були притаманні постійні маніпуляції на виборах, репресії щодо опозиції (зокрема, було заборонено Громадський радикальний союз, Unión Cívica Radical) та високий рівнень корупції.

З точки зору міжнародної ситуації, період почався в період Великої депресії та закінчився в період Другої світової війни. В цей час Аргентині вдалося підписати Пакт Роки-Рансімена з Великою Британією, що гарантував Аргентині експорт продукції тваринництва в обмін на дозвіл британським компаніям володіти значною частиною аргентинської транспортної системи та інші економічні поступки. Велика депресія та збільшення економічної ізоляції країни привела до індустріалізації з метою забезпечення країни необхідними промисловими товарами (в 1943 році промисловий сектор вперше перевищив сільське господарство за рівнем виробництва). В цей же час було створено Центральний банк Аргентини та низку інших регуляторних органів і державних підприємств. Також періоду характерна значна міграція з сільських районів до міст та з провінцій до Буенос-Айресу.

Окрім фальсифікації виборів, цей період характеризувався переслідуванням політичної опозиції (головним чином проти UCR) і загальною корупцією в уряді на тлі Великої депресії. Вплив економічної кризи змусив багатьох фермерів та інших сільських робітників переселитися на околиці великих міст, що призвело до створення перших вілья місерія (містечка-халупи). Таким чином, населення Буенос-Айреса підскочило з 1,5 мільйона жителів у 1914 році до 3,5 мільйонів у 1935 році. Не маючи політичного досвіду, на відміну від європейських іммігрантів, які принесли з собою соціалістичні й анархічні ідеї, ці нові жителі міст забезпечать соціальну базу в наступному десятилітті для перонізму.Felipe Pigna, Los Mitos de la Historia Argentina, 3, ed. Planeta, 2006, p.285

Посилання