Лев-Микола Семенович Бурнадз (29 квітня 1896, с. Репужинці — 23 листопада 1947, Чумакове) — український греко-католицький священник, громадсько-культурний діяч, поручник Української галицької армії, жертва радянських репресій.

Життєпис

Походження і освіта Народився 29 квітня 1896 року в селі Репужинці Городенківського повіту в родині священника о. Симеона (Семена) Бурнадза. Виховувався в середовищі, яке було осередком українського релігійного та культурного життя. Його батько активно займався просвітницькою діяльністю, був пов'язаний із «Просвітою» та ініціював розвиток народної освіти.

Початкову освіту здобув у рідному селі, згодом навчався в українській державній гімназії в Коломиї, яку закінчив у 1914 році. Під час навчання активно брав участь у діяльності історичного гуртка, що сприяло формуванню його національної свідомості.

Військова кар'єра З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, де отримав звання четаря та воював на італійському фронті, де був поранений. Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році вступив до Українська галицька армія. Служив у чині поручника, зокрема на українсько-румунському кордоні в районі Снятина. Брав участь у бойових діях, зокрема у кампанії УГА за Збручем. Після поразки УГА потрапив у польський полон і перебував у таборі в Тухолі. Після звільнення повернувся на батьківщину. У 1927 році вступив до духовної семінарії та богословського ліцею імені св. Івана Золотоустого в Станиславові (нині Івано-Франківськ), які закінчив у 1931 році. 7 червня 1931 року був рукоположений на священника.

Душпастирська і громадська діяльність Служіння розпочав у 1931 році як адміністратор парафій у селах Пациків та Сілець. Вів активну душпастирську й просвітницьку діяльність, спрямовану на підтримку української національної свідомості. Брав участь у діяльності місцевих осередків «Просвіти», організовував культурно-освітню роботу. З 1935 року служив у місті Городенка, де опікувався значною греко-католицькою громадою. Працював із молоддю, займався катехизацією, підтримував освітні установи. У 1930-х роках також виступав як автор публікацій на релігійно-суспільні теми, зокрема у пресі, де обстоював християнські засади виховання та критично оцінював поширення радикальних ідей серед молоді.

Друга світова війна У період радянської влади (1939—1941) перебував під наглядом органів безпеки. Під час німецької окупації проводив і далі душпастирську діяльність у Станиславові, виконував обов'язки катехита. У 1943 році допомагав переслідуваним особам, зокрема отримати документи, щоб уникнути репресій. Сам був заарештований німецькою владою, однак згодом звільнений.

Арешт і смерть Після повернення радянської влади був заарештований 29 серпня 1945 року органами НКВС за звинуваченням в антирадянській діяльності. Відмовився перейти до Російської православної церкви. 13 червня 1946 року засуджений до 7 років ув'язнення з конфіскацією майна. Відбував покарання у таборах на Донбасі.

Помер 23 листопада 1947 року у в'язничній лікарні на станції Чумакове. Реабілітований посмертно 4 січня 1994 року.

Праці

Бурнадз М. На українсько-румунському пограничу: (спомин) // Історичний календар Червоної Калини на 1931 рік. — Львів : Червона Калина, 1930. — С. 131—142. Бурнадз Л. Пятьдесятьліття Станиславівської Епархії. Добрий Пастир. 1935. Т. 5. Ч. 1. С. 1–10.

Вшанування пам'яті Пам'ять про нього вшановується у рідному селі Олієво-Королівка, де відбуваються поминальні богослужіння.

Примітки

Джерела