Отоскопія — це фізичне обстеження вуха, у процесі якого оцінюють зовнішній слуховий хід і, опосередковано, середнє вухо шляхом дослідження барабанної перетинки. У разі перфорації барабанної перетинки також досліджується вміст барабанної порожнини.
Отоскопію проводять за допомогою отоскопа, який вводять у зовнішній слуховий прохід після відтягування вушної раковини назад і вгору (у дітей назад і вниз). Її також можна виконати за допомогою дзеркала Зігля, яке дозволяє збільшити зображення барабанної перетинки та оцінити її рухливість, збільшуючи тиск повітря в каналі за допомогою балона, розміщеного поруч із дзеркалом.
Історія
Фрідріх Гофманн (1806—1886),Paul Diepgen, Heinz Goerke: Aschoff/Diepgen/Goerke: Kurze Übersichtstabelle zur Geschichte der Medizin. 7., neubearbeitete Auflage. Springer, Berlin/Göttingen/Heidelberg 1960, S. 40. окружний лікар у Бургштайнфурті, у 1841 році описав отоскоп із центральним отвором для освітлення та одночасного обстеження слухового проходу та барабанної перетинки, а також інших важкодоступних ділянок тіла.H. Feldmann: Vom Ohrenspiegel zum Augenspiegel und zurück. Die verflochtene Geschichte ihrer Erfindung und Einführung in die medizinische Praxis. In: Laryngo-Rhino-Otologie. 74, 1995, S. 707, doi:10.1055/s-2007-997830.
Вушні дзеркала різних розмірів, що прикріплюються до отоскопів, були розроблені в першій половині 19 століття та популяризовані Антоном фон Трельчем з 1860 року. Universitätsklinikum Würzburg, HNO-Abteilung
Галерея
Примітки
Джерела