Лідія Андріївна Овчаренко (до шлюбу Співак; 1925, с. Чернігівка — 13 жовтня 1984, Донецьк) — радянська регулювальниця дорожнього руху, молодша сержантка Червоної армії, відома як символ радянської перемоги в Берліні завдяки фотографії біля Бранденбурзьких воріт у травні 1945 рокуВетчинкина К. «Хозяйка Бранденбургских ворот» Лидия Андреевна Спивак (Овчаренко) // Гордость Донбасса — 3. — Донецьк, 2022. — С. 79–83.Женщины — легенды Донбасса // Панорама. — 2008. — № 10. — С. 17Лидия Спивак-Овчаренко: на посту № 1 // Сто великих людей Донбасса. — Москва: Вече, 2019. — С. 218—220.
Біографія
Юність Лідія Андріївна Співак народилася 1925 року в селі Чернігівка Запорізької області. Закінчила 9 класів середньої школи.
Під час німецької окупації Чернігівки тривалий час перебувала в підземному сховищі, спорудженому її батькамиХозяйка Бранденбургских ворот // Донецк в лицах. — Т. 2. — Донецьк, 2005. — С. 24–25..
Друга світова війна У вересні 1943 року, після звільнення села, всупереч волі батьків добровільно вступила до лав Червоної арміїІнформаційний проєкт «Дорогами війни». Донецкий государственный университет. — 2020.. Після короткого навчання на курсах військових регулювальниць була направлена до підрозділу, який брав участь у боях за визволення Криму. В одному з боїв зазнала контузії, однак повернулася у стрійСухорукова Е. Войной призванные // Акцент. — 2005. — № 66. — С. 6..
У складі радянських військ дійшла до Берліна.
2 травня 1945 року заступила на «пост № 1» біля Бранденбурзьких воріт у Берліні Там її сфотографував фотокореспондент газети «Правда» Яків Рюмкін. Знімок був опублікований у багатьох газетах світу й зробив її відомоюМакаренков Н., Ханарин П. «Хозяйке Бранденбургских ворот» Уинстон Черчилль показал жест Победы // Комсомольская правда. — 2017.Хозяйка Бранденбургских ворот // Снежнянские новости. — 2023..
Влітку 1945 року вона забезпечувала регулювання руху урядових делегацій СРСР, США та Великої Британії під час Потсдамської конференції, що проходила в палаці Цецилієнгоф. За спогадами, прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, проїжджаючи повз, показав їй жест перемоги «V»Лидия Спивак-Овчаренко: на посту № 1 // Знаменитые люди Донбасса. — Москва: Вече, 2023. — С. 225—228..
Завдяки відомому фотознімку отримала неофіційне прізвисько «Господиня Бранденбурзьких воріт»Хозяйка Бранденбургских ворот // Дебальцевские вести. — 2020..
Після війни У вересні 1945 року демобілізувалася та повернулася до рідного села
Навчалася на філологічному факультеті Дніпропетровського університету, де познайомилася з Сергієм Овчаренком, колишнім артилеристом. Згодом вони одружилисяКорсунь Н. Дом с высоким крыльцом // Донецк вечерний. — 2018. — № 6. — С. 8–9..
Пізніше вступила до Сталінського педагогічного інституту, де її чоловік працював деканом. У подружжя народилося двоє дітей — син Олександр і донька Лариса, яка стала журналісткою.
Працювала вчителькою російської та української мов і літератури в середній школі № 13 міста Донецька
Смерть Померла 13 жовтня 1984 року в Донецьку у віці 59 років від інфаркту міокарда. Була похована на одному з кладовищ Донецька.
Протягом п'яти років після її смерті до її дому продовжували надходити листи з усього світу, адресовані просто «Господарці Бранденбурзьких воріт».
Меморіальна дошка та виставка про її життя встановлені в Донецькому національному університеті та Донецькій середній школі № 13
Нагороди Нагороджена:
медаллю «За взяття Берліна»; медаллю «За визволення Варшави»; медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»; нагрудним знаком «Відмінник дорожнього господарства» (1943); іншими відзнаками за військову та трудову діяльність.
Примітки
Посилання