«Клара і Сонце» — восьмий роман британського письменника Кадзуо Ішіґуро, опублікований 2 березня 2021 року. Це антиутопічний науково-фантастичний роман.

Події книги розгортаються у США в невизначеному майбутньому, а розповідь ведеться від імені Клари — ШД (Штучного Друга), що живиться сонячною енергією, яку Джозі, хвора дитина, обирає собі за компаньйонку.

Роман увійшов до довгого списку Букерівської премії 2021 року.

Сюжет Події роману розгортаються в дистопічному майбутньому, де деяких дітей генетично модифікують («покращують») для підвищення академічних здібностей. Оскільки навчання відбувається повністю вдома за допомогою онлайн-репетиторів, діти майже не мають можливості спілкуватися і заможні батьки часто купують їм андроїдів як компаньйонів. Роман ведеться від імені одного такого Штучного Приятеля (ШП) на ім'я Клара. Хоча Клара надзвичайно розумна та спостережлива, її знання про світ залишаються обмеженими.

З вітрини магазину, в якому вона виставлена на продаж, Клара дізнається про зовнішній світ та спостерігає за Сонцем, яке вона завжди називає «він» і сприймає як живу істоту. Оскільки вона живиться сонячною енергією, Сонце є для неї життєво необхідним. Одного разу вона помічає, що жебрак із його собакою не на своєму звичному місці: вони лежать, як викинуті мішки, і не рухаються цілий день. Клара вирішує, що вони померли, і дуже дивується, коли наступного ранку бачить їх живимиː вона вірить, що це Сонцеˌ через свою велику добротуˌ врятувало їх особливим видом живлення.

Клара починає боятися та ненавидіти те, що вона називає «Машиною Кутінгса» (через назву, надруковану на її боці), яка стоїть кілька днів на вулиці, вивергаючи шкідливі викиди, що повністю блокує сонячні промені.

Клару обирає 14-річна Джозі, яка живе разом із матір'ю у віддаленому прерійному регіоні. Незабаром після того, як Клара оселяється в них, вона дізнається, що процес «піднесення» (lifting) несе в собі певні ризики: старша сестра Джозі, Сел, померла раніше, а сама Джозі тяжко хвора.

Єдиний близький сусід і друг дитинства Джозі — Рік, хлопець приблизно її віку. Попри свої здібності до навчання, Рік не пройшов процес «піднесення», тому стикається з дискримінацією та обмеженими кар'єрними перспективами. Незважаючи на це, Джозі та Рік завжди знали, що будуть разом назавжди.

Зі спальні Джозі Клара має чудовий краєвид на рух Сонця по небу і з часом починає вірити, що воно йде на нічний спочинок у фермерську комору, яка стоїть на горизонті. За допомогою Ріка вона одного вечора вирушає туди через луки. Хоча вона з подивом виявляє, що місце відпочинку Сонця насправді не в коморі, вона благає його дати Джозі свою особливу «поживу» і врятувати їй життя, як він зробив це для жебрака. Натомість вона обіцяє знайти та знищити Машину Кутінгса (Cootings Machine), що створює забруднення.

Мати Джозі несподівано просить Клару зобразити Джозі, що та, завдяки своїм винятковим здібностям до спостереження, робить майже ідеально. Мати регулярно возить Джозі позувати для портрета, хоча, без відома доньки, митець створює не картину, а надзвичайно точне тіло ШД (Штучного Друга). Вона має намір інтегрувати інтелект Клари в це тіло у разі смерті Джозі, щоб Клара стала не просто копією, а справжнім продовженням дівчинки.

Коли Клара наступного разу супроводжує Джозі до міста, вона знаходить і знищує машину Кутінгса, жертвуючи заради цього частиною розчину PEG Дев'ять, що міститься в її голові, та усвідомлюючи, що ця втрата може призвести до погіршення її власних здібностей. Проте стан Джозі погіршується, а Сонце не відповідає. Клара повертається до комори з новим благанням, нагадуючи Сонцю про щире та вічне кохання Джозі й Ріка. За кілька днів, коли здається, що Джозі вже на межі смерті, Клара раптом бачить, як темні хмари розходяться, і Сонце заливає кімнату хворої своєю особливою поживою. Джозі миттєво стає краще, і протягом наступних місяців вона повністю одужує.

Коли Джозі дорослішає, вона починає віддалятися від Ріка. Клара хвилюється, що вона ввела Сонце в оману, але Рік заспокоює її, пояснюючи: хоча їхні життєві шляхи з Джозі можуть розійтися, їхнє кохання справді було щирим, і вони на певному рівні завжди будуть разом. Джозі їде до коледжу і прощається з Кларою.

Роман завершується тим, що Клара оселяється на звалищі для списаних ШД. Вона вже не може пересуватися, але каже, що задоволена своїм місцем на подвір'ї, і відмовляється від спілкування з іншими роботами. Її відвідує менеджерка магазину, де вона колись продавалася, і Клара розповідає їй про щасливі спогади та про велику доброту Сонця до Джозі.

Головні персонажі

Клара — Штучний приятель (ШП), головна героїня та оповідачка роману. Джозі — дівчинка-підліток, для якої купують Клару. Рік — сусід Джозі та друг дитинства. Мати (Кріссі) — матір Джозі. Меланія — хатня робітниця, яку наймає родина Джозі. Батько (Пол) — батько Джозі. Менеджер — безіменна менеджерка, яка контролює магазин, де купують Клару.

Публікація «Клара і сонце» була опублікована 2 березня 2021 року видавництвами Faber and Faber (Велика Британія) та Alfred A. Knopf (США). Вона дебютувала на шостому місці у списку бестселерів художньої літератури The New York Times за тиждень, що закінчився 6 березня 2021 року.

Рецензії У своїй рецензії Kirkus Reviews порівняв роман із романом Ішіґуро «Ніколи не відпускай мене» та назвав його «моторошною байкою про самотній, вмираючий світ, який є надто правдоподібним».

Видання Publishers Weekly високо оцінило «багаті внутрішні роздуми» головного героя Ішіґуро, написавши: «Тихі, але проникливі спостереження Клари за людською природою викликають глибоку серйозність». Publishers Weekly проголошує: «Цей вражаючий твір, що змінює жанри, — це насолода».

У своїй рецензії для The New York Times Радхіка Джонс зазначила, що «Клара та сонце» повертається до теми «Залишків дня», оскільки «Ішіґуро озвучує: не людину, а клона; не пана, а слугу. «Клара та сонце» доповнює його блискуче бачення, хоча воно не досягає художніх висот його минулих досягнень... коли Клара каже: «Мені потрібно переглянути свої спогади та розташувати їх у правильному порядку», це вражає квінтесенцію Ішіґуро».

У позитивному огляді Червелл описав роман Ішіґуро як такий, що характеризується «елегантністю та витонченістю», похваливши оповідачку Клару як «запам’ятовуваний голос оповіді від першої особи, одночасно роботизованого та інфантильного, скрупульозного, але наївного». Особливо відзначається центральний образ роману — «язичницьке поклоніння Сонцю, майже до рівня обожнювання, за допомогою суто механічної посудини». Однак включення до книги редагування генів було розкритиковано як «надто розпливчасте».

«Економіст» високо оцінив книгу, заявивши, що вона є «щось середнє між «Ніколи не відпускай мене» та «Залишками дня», де Клара грає роль Стівенса, дворецького, чия оповідь від першої особи між рядків зобразила моральність серед англійської вищої верстви суспільства в міжвоєнні роки».

Енн Енрайт, пишучи в The Guardian, знайшла паралелі з іншим твором автора: «Теми повторення та автентичності схожі на ті, що були в романі Кадзуо Ішіґуро «Ніколи не відпускай мене», опублікованому в 2005 році. Дія обох романів відбувається в умоглядному майбутньому, яке дуже схоже на сьогодення. Обидва також містять таємний моральний зсув: прогрес у технологіях, який змінив уявлення людей про те, що значить бути людиною, а емоційна сила Клари, як і в «Ніколи не відпускай мене», походить від того факту, що центральна героїня не знає, що відбувається». Енрайт додав: «Роман вимагає від читача знову і знову запитувати та вирішувати, поки філософський зміст тихо опановує читача. «Клара і сонце» – це книга про те, що означає бути людиною. Той факт, що Ішіґуро може зробити такі величезні проблеми такими суттєвими та такими простими, є лише однією з причин, чому йому було присуджено Нобелівську премію. [...] Люди неодмінно полюблять цю книгу, частково тому, що вона зображує те, як ми вчимося любити. «Клара і сонце» мудра, як дитина, яка вирішує, хоча б на мить любити свою ляльку. «Що можуть діти знати про справжнє кохання?», – запитує Клара. Відповідь, звичайно, – все».

Роман був включений до довгого списку Букерівської премії 2021 року та отримав медаль Ендрю Карнегі за досконалість у художній літературі 2022 року. Його було обрано до списку «10 найкращих книг 2021 року» The Washington Post. Роман також був представлений у списку «33 найкращі книги 2021 року» у списку літератури для читання газети The Times та Барака Обами за літо 2021 року.

Адаптації Роман був прочитаний на BBC Radio 4 акторкою Лідією Вілсон, скорочений Річардом Гамільтоном. Він транслювався в десяти частинах з 7 по 19 березня 2021 року.

Екранізація У липні 2020 року компанія Sony «3000 Pictures» придбала права на екранізацію роману. У березні 2021 року Дахві Воллер була призначена сценаристкою, а Ішіґуро став виконавчим продюсером. У травні 2023 року оголосили, що режисером фільму стане Тайка Вайтіті . У лютому 2024 року стало відомо, що Дженна Ортега затверджена на роль Клари, а Емі Адамс — на роль матері Джозі. Пізніше стало відомо, що Міа Тарія та Аран Мерфі приєднаються до проєкту на ролі Джозі та Ріка відповідно.

Музика Роман став одним із основних джерел натхнення для дебютного альбому електронного дуету Sun Lo «Shapes in My Head» . Вокаліст Річард Волтерс зазначив, що твір був відправною точкою для головної ідеї альбому, а Аттлас додав, що, на його думку, він пов'язаний із багатьма новими способами, якими штучний інтелект став частиною життя людей під час пандемії та у 2020-х роках.

Посилання

Зовнішні посилання

Огляд «Ґардіан» Огляд «Нью-Йорк Таймс»