Масове спостереження (також відоме як масовий нагляд або масовий моніторинг) означає всеохопне спостереження, об'єктом якого є все населення або значна його частина. Це систематичне збирання, обробка та аналіз даних про комунікацію, місцезнаходження та інших особистих даних великих груп людей без індивідуальної підозри у вчиненні злочину. Часто за таке спостереження відповідають держави, і воно здійснюється таємно. Це може призвести до того, що цілі групи населення опиняються під наглядом без належних підстав, що порушує приватність та пов'язані з нею права. За здійснення спостереження відповідають переважно державні розвідувальні та правоохоронні органи, а в певних випадках — приватні компанії.

Масове спостереження може здійснюватися шляхом збору та аналізу даних про комунікацію та метаданих із телефонних мереж, текстових повідомлень, а також інтернет-трафіку. У громадських місцях можуть використовуватися камери спостереження, в які інтегровано розпізнавання облич та автоматизоване відстеження руху, що дає змогу стежити за людьми. За допомогою штучного інтелекту можна аналізувати зібрані дані для виявлення поведінки, що відповідає заданим критеріям.

Прихильники здійснення масового спостереження часто стверджують, що воно необхідне для боротьби з тероризмом, запобігання суспільним заворушенням, захисту національної безпеки, боротьби з дитячою порнографією та для захисту дітей.

Практика масового спостереження піддається широкій критиці за те, що вона порушує право на приватність, обмежує громадянські права і є незаконною в деяких правових або конституційних системах. Існує побоювання, що посилення масового спостереження може призвести до тоталітарної держави, де політичне інакомислення придушується за допомогою програм, подібних до . Таку державу можуть називати державою спостереження () або електронною поліцейською державою ().

У 2013 році практика масового спостереження в багатьох країнах опинилася під питанням після витоку інформації, здійсненого Едвардом Сноуденом. Репортажі, засновані на документах, які Сноуден передав кільком засобам масової інформації, дали поштовх дискусії про громадянські права та захист приватності в цифрову епоху. Під час пандемії коронавірусу в понад половині країн світу були впроваджені надзвичайні методи цифрового спостереження, такі як відстеження геолокації, розпізнавання облич та дрони, часто без чітких правових меж і незалежного контролю. Організація Freedom House задокументувала, що під час пандемії свобода інтернету погіршилася щонайменше в 60 країнах, оскільки влада схвалила цензуру та онлайн-стеження в ім'я охорони здоров'я.

За країнами Згідно з дослідженням організації Privacy International, проведеним у 2007 році в 47 країнах, спостерігалося зростання масштабів стеження та зниження ефективності методів захисту приватності порівняно з попереднім роком. Враховуючи ці фактори, вісім країн були класифіковані як «ендемічні суспільства спостереження». З цих восьми найгірші показники отримали Китай, Малайзія та Росія; за ними йшли Сінгапур та Велика Британія; далі — Тайвань, Таїланд та США. Найкращий результат продемонструвала Греція, де методи захисту від зловживань були оцінені як «достатні».

У багатьох країнах уже встановлено тисячі камер спостереження в містах, передмістях і навіть у сільській місцевості. Американська спілка захисту громадянських свобод (ACLU) у 2007 році заявила, що Сполучені Штати «ризикують перетворитися на справжнє суспільство спостереження, що було б абсолютно чужим американським цінностям». В організації вбачають «потенційне темне майбутнє, де кожен наш рух, кожна взаємодія та кожен контакт будуть записуватися, збиратися та зберігатися, готові до перевірки та використання проти нас у будь-який момент, коли забажає влада».

Організація Репортери без кордонів 12 березня 2013 року опублікувала спеціальну доповідь про онлайн-стеження «Special report on Internet Surveillance». Доповідь містила список під назвою «State Enemies of the Internet» (Держави — вороги інтернету), куди увійшли країни, уряди яких причетні до активного та всеохопного спостереження за постачальниками новин, що призводить до серйозних порушень свободи інформації та прав людини. Спочатку до списку було включено п'ять країн: Бахрейн, Китай, Іран, Сирія та В'єтнам.

У Європейському Союзі У Європейському Союзі готується законопроєкт, відомий як «Chat Control», який передбачає скасування наскрізного шифрування в месенджерах, призначеного для захисту передачі даних. Завдяки шифруванню лише відправник і отримувач можуть прочитати повідомлення, а органи влади чи кіберзлочинці не мають до нього доступу. Закон надав би органам влади доступ до повідомлень і уможливив би автоматизоване масове спостереження. Законопроєкт обґрунтовують необхідністю запобігання сексуальному насильству над дітьми та боротьби з ним. Пропозицію щодо регламенту було відкладено в червні 2024 року, але в серпні 2025 року її винесли на розгляд знову. Пропозиція дозволила б сканувати всі миттєві повідомлення перед їх відправленням, що суттєво обмежило б захист приватної комунікації громадян Європейського Союзу.

У Великій Британії У Великій Британії у 2023 році було викрито секретні програми розробки, метою яких був запис і зберігання історії вебперегляду мільйонів людей. Згідно із законом, що набув чинності в липні 2025 року, великі соціальні медіаплатформи зобов'язані під загрозою штрафів цензурувати шкідливий та незаконний контент для дітей та дорослих, як-от мову ворожнечі та порнографію. Сервіси повинні впроваджувати обов'язкові заходи підтвердження віку, наприклад, розпізнавання облич. Після прийняття закону використання VPN у Британії надзвичайно зросло.

У Китаї

Дані про громадян, зібрані та оброблені за допомогою штучного інтелекту, а також камери спостереження з функцією розпізнавання облич створюють суспільство масового нагляду, у якому громадяни не мають приватності. Китай поступово впровадив систему соціального кредиту, за допомогою якої кожному громадянину виставляються бали. За прогнозами аналітиків, у 2020 році в Китаї налічувалося 300 мільйонів камер спостереження, а поліція щороку витрачає 30 мільярдів доларів США на технології стеження. Таким чином, влада постійно має інформацію про те, де перебувають громадяни і що вони роблять.

Кожне повідомлення, надіслане в месенджерах, може бути прочитане органами влади. Майже від кожного, хто відкриває абонентський рахунок, вимагається розпізнавання обличчя та реєстрація, через що користувач телефону перебуває під наглядом.

За даними правозахисної організації Amnesty International, мусульмани, які проживають у Сіньцзяні, є однією з найбільш контрольованих груп населення у світі. 65 представників меншин, які проживали в Сіньцзяні у 2017—2021 роках і з якими Amnesty провела інтерв'ю, розповіли про свій досвід життя в системі масового нагляду. За їхніми словами, у людей збирають біометричні дані, зокрема сканують райдужну оболонку ока та роблять знімки обличчя. Влада має розгалужену мережу контрольно-пропускних пунктів, безперешкодний доступ до комунікацій людей (наприклад, у WeChat) і постійно проводить допити та обшуки. Кілька респондентів повідомили, що камери спостереження були встановлені на їхніх робочих місцях та навіть спрямовані на їхні помешкання. Починаючи з 2017 року, сотні тисяч людей, зокрема уйгурів, були відправлені до таборів інтернованих.

У Франції У 2023 році Франція стала першою країною-членом Європейського Союзу, яка легалізувала використання штучного інтелекту для масового спостереження. Причиною прийняття закону було гарантування безпеки під час літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі. Закон дозволяє штучному інтелекту аналізувати дані з дронів та камер спостереження. ШІ аналізує пози людей, ходу, рухи, жести, зовнішній вигляд та скупчення осіб. Якщо штучний інтелект вважає, що хтось поводиться підозріло, він подає сигнал тривоги правоохоронним органам. За даними правозахисної організації Amnesty International, рішення Франції легалізувати масове спостереження призведе до грубого порушення прав людини, зокрема щодо приватності, свободи зібрань та вираження поглядів.

У Швеції До 2009 року діяльність (FRA) була обмежена здебільшого нерегульованою бездротовою радіоелектронною розвідкою (SIGINT). Новий закон набрав чинності в грудні 2009 року, надавши FRA повноваження контролювати сигнали, що передаються кабелями, які перетинають кордон Швеції. Згідно із законом, телекомунікаційні компанії зобов'язані передавати сигнали, що проходять через кордони Швеції, до певних «пунктів взаємодії», де доступ до даних може бути отриманий після одержання дозволу суду. Передбачалося, що кількість компаній, на які поширюється дія закону, буде «обмеженою (близько десяти)».

Діяльність FRA була поставлена під сумнів після внесення змін до законодавства, переважно через суспільне переконання, що ці зміни дозволять здійснювати масове спостереження. FRA рішуче заперечила це, заявляючи, що вони не мають права розпочинати будь-яке спостереження за власною ініціативою, і що вони не мають прямого доступу до кабелів. Будь-яка радіоелектронна розвідка має бути санкціонована спеціальним судом (Försvarsunderrättelsedomstolen) і відповідати ряду суворих вимог. Міністр оборони Швеції Стен Толгфорс заявив, що ці заходи «мають звести нанівець дискусію про масове спостереження».

Коли у 2007 році законопроєкт ще перебував на стадії розгляду в уряді, державний секретар Міністерства транспорту та зв'язку Фінляндії заявив, що цей закон порушує фінське законодавство, оскільки у Фінляндії діє таємниця листування, якщо інше не встановлено рішенням суду. Значна частина фінських та естонських мобільних телефонів підключена до мережі шведської державної компанії , а управління цією мережею здійснюється зі Швеції. Фінські телекомунікаційні оператори також виступили проти цього проєкту.

У Росії Російська система СОРМ (Система оперативно-розшукових заходів) вимагає від телекомунікаційних операторів встановлення обладнання, наданого службою безпеки ФСБ. Через цю систему відомство може як збирати, так і зберігати вміст і метадані телефонних дзвінків, електронної пошти, інтернет-трафіку та спілкування в соціальних мережах.

В Об'єднаних Арабських Еміратах Об'єднані Арабські Емірати мають одну з найвищих у світі концентрацій камер спостереження. У 2023 році в Дубаї було встановлено понад 12 000 камер спостереження, що викликало занепокоєння щодо приватності громадян. У 2019 році з'ясувалося, що популярний в Еміратах додаток є інструментом стеження, який використовується урядом для збору повідомлень, даних про місцезнаходження, фотографій та іншої особистої інформації користувачів. Згідно зі звітом організації Freedom House, свобода інтернету в ОАЕ суттєво обмежена, а влада систематично відстежує та переслідує мирних онлайн-активістів.

У масовій культурі

Тема масового спостереження широко представлена в масовій культурі — літературі, кіно, телесеріалах та відеоіграх: Джордж Орвелл, «1984» (1949): роман-антиутопія, у якому «Великий Брат» постійно стежить за громадянами. У фільмі «V означає Вендетта» показано майбутню фашистську Велику Британію, яка здійснює тотальний нагляд за населенням. Телесеріал-антологія «Чорне дзеркало» у багатьох епізодах досліджує наслідки контролю та стеження за допомогою сучасних технологій. Серія ігор Watch Dogs від Ubisoft розгортається в найближчому майбутньому, де глобальні операційні системи використовуються для тотального контролю та стеження за людьми.

Див. також

Викриття масового стеження у 2013 році Поліцейська держава Теорія розбитих вікон Система соціального кредиту «Наглядати й карати» — книга французького філософа Мішеля Фуко (1975).

Капіталізм стеження

Примітки

Посилання