«Нова Уранометрія, зорі всієї Європи, видимі неозброєним оком відповідно до їхньої справжньої величини та опис самого неба» (), відома під короткою назвою «Нова Уранометрія» () — зоряний атлас, складений німецьким астрономом Фрідріхом-Вільгельмом Августом Аргеландером й опублікований у Берліні 1843 року. Він містить 3256 зір північної півкулі, видимих неозброєним оком. Назва є посиланням на іншу астрономічну книгу, «Уранометрію», опубліковану 1603 року Йоганном Байєром.
Зміст «Нова Уранометрія» вийшла друком у Берліні як двомовна праця з текстами латинською й німецькою мовами, які легко розрізнити за стилем оформлення (німецькі тексти надруковано готичним шрифтом).
Праця поділена на два томи: перший містить таблиці, другий — збірку зоряних карт:
Перший том містить 17 таблиць з інформацією, корисною як для фахівців, так і для астрономів-аматорів. Аргеландер приділив увагу як точності цих даних (особливо небесним координатам і блиску зір), так і міфологічному походженню назв використаних сузір'їв.
Другий том містить 17 гравюр із ділянками неба, що відповідають таблицям першого тому. У дуже спрощеному графічному стилі показано положення зір; точки різного розміру позначають їхній блиск. На другому плані подано фігури, що дозволяють упізнавати сузір'я за формою, а також межі між ними.
Поділ і назви сузір'їв, використані в цій праці, стали основою сучасної номенклатури, і серед нинішніх 88 сузір'їв бракує лише Компаса. Лише три назви сузір'їв, використані Аргеландером, вийшли з ужитку —Електрична Машина, введена Йоганном Боде, та дві Магелланові Хмари, які нині не вважають окремими сузір'ями.
Див. також Уранографія
Примітки
Посилання
Відсканована копія в Google Books Повна книга у форматі PDF