Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова - діє в селі Невір щонайменше з 1676 року.
Історія церкви Перша дерев'яна будівля церкви (разом з дерев'яною дзвіницею) побудована в 1676 році на кошти прихожан (згідно кліров. відомостей від 1873 року).
До парафії вказаної церкви відносились такі сусідні села як: Хабарище (Михалин), Залухів, Щитинська Воля.
Вважалось, що метричні книги збереглись з 1814 року (згодом знайдено метричні книги починаючи з 1805 року), сповідні відомості - з 1842 року.
Документально встановлено, що: принаймні з 1805 року до 1837 року в церкві святого Іоана Богослова в Невірі здійснювалось ведення метричних книг щодо місцевих мешканців греко-католицького (греко-уніатського) віросповідання; принаймні з 1834 року в церкві святого Іоана Богослова в Невірі здійснювалось (одночасно з греко-католиками) ведення метричних книг щодо місцевих мешканців православного віросповідання.
Щонайменше з початку XIX ст. при церкві функціонувала церковно-приходська школа.
Описи церковного майна зроблено в 1846 році та 1887 році. Церква хоча була "бідною на начиння і богослужбові книги" та все ж претендувала на 36 десятин землі (40 гектарів) з яких:
1100 саженів - садибної землі; 26 десятин 176 саженів - ріллі; 8 десятин 1108 саженів - сінокосу; 1 десятина - "недоброї" землі.
Хоча поземельний план та межова книга були відсутні, проте вказувалось, що церковні земельні наділи розташовувались на відстані 1/2, 2, 5, 8 і більше верст від села.
В церковних джерелах вказується, що, згідно показів місцевих селян-старожилів ("які пам'ятали де саме межі церковної землі, бо колись обробляли її для місцевого священника"), частину церковних земель захоплено місцевим поміщиком. "Вся земля знаходилась в середині лісу поміщика, зокрема в урочищі "Галиці" - на ній ріс будівельний ліс, який і вирубав поміщик та продав його для виробництва балок". Зокрема було захоплено: 3 десятини в урочищі "Лиса Гора"; 3 десятини в урочищі "Галиці"; 2 десятини в урочищі "Хривча"; 1,5 десятини в урочищі "Кадильщина"; 4,5 десятин в урочищі "Вовчиця"; 3 десятини в урочищі "Підозер'я"; інші місця. Таким чином, церковний прихід фактично володів лише 16-18 десятинами піщаної та малопрохідної землі, а отже не отримував від неї "жодної користі".
В 1887 році будівлю старої церкви розібрано і заново збудовано чергову будівлю церкви (з дзвіницею) з матеріалів іншої розібраної церкви, що були придбані з села Облапи Ковельського повіту на кошти парафіян. Дана "нова" церква та дзвіниця мали дах покритий жерстю (бляхою).
Станом на 1896 рік прихід церкви налічував 1072 "душ" обох статей, в тому числі:
311 прихожан мешкало в селі Невір; 521 прихожанин мешкав в селі Щитинська Воля; 240 прихожан мешкало в селі Залухів.
В 1903 році колектив священнослужителів церкви складався з:
священника (отримував 300 рублів, будинок священника в дуже занедбаному стані без господарських споруд); дяка (отримував 50 рублів, будинок дяка в занедбаному стані з двома сараями).
В 1903 році архів церкви складався з:
рукописного Євангелія (без титульної сторінки, з надписом його мецената: "Во імя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Цю Євангелію купив священноієрей Жолобківський пресвітер (з села Жолобок Кременецького повіту) за свої власні гроші, золотих 42 себ., для набожництва і дітям своїм, якшо котрогось Пан Бог помилує, в Почаєві року 1714 місяця серпня дня 15, і ніхто до неї не має жодного інтересу, тільки він сам і нащадки його". В джерелах є припущення що дане рукописне Євангеліє було створено в кінці XVII ст.; стародрук Євангелія (Почаїв, 1780 рік); стародрук Требника (вид. Почаївської Лаври,1789 рік); стародрук Октоїха (Почаївського вид., 1790 рік); стародрук Трефологіону. Анфологіон почаєвський (1777 року); стародрук Тріоду кольоровий (Почаїв, 1768); ще 2 старовинних Требника; Октоїх без титульної сторінки.
Станом до 1946 року будівлю церкви святого Іоана Богослова в селі зруйновано, а на її місці споруджено старе приміщення "радянської" школи.
Сучасність Після проголошення незалежності України православна громада села Київського патріархату відбудувала церкву.
Згодом церкву підпорядковано Українській православній церкві (Московський патріархат).
В 2019 році здійснено першу спробу повернення громади церкви в лоно канонічної Православної церкви України. Однак дана спроба була зірвана прибулою на збори вірян групою духовенства УПЦ (Московського патріархату).
Священники Священниками Невірської церкви були:
01.01.1851 - 25.01.1874 рр. - Яків (Іаків) Янкевич; 12.02.1874 - 08.07.1874 рр. - обов'язки священника в Невірській церкві тимчасово виконував парох села Ветли Ігнатій Дишковський; 11.07.1874 - 16.08.1874 рр. - обов'язки священника в Невірській церкві тимчасово виконував парох села Радостове Володимир Сакович; 11.11.1874 - 07.06.1876 рр. - Володимир Михалевич; 27.06.1876 - 24.08.1876 рр. - обов'язки священника в Невірській церкві повторно тимчасово виконував парох села Радостове Володимир Сакович; 18.09.1876 - 19.03.1883 рр. - Микола Червінський (після Невірської церкви священник Червінський перейшов служити в церкву села Бірки); 06.04.1883 - 24.02.1884 рр. - обов'язки священника в Невірській церкві тимчасово виконував парох села Ветли Андрій Прокопович; 04.03.1884 - 02.09.1887 рр. - Олександр Переметницький (після Невірської церкви священник Переметницький перейшов служити в церкву села Шельвів Заславського повіту); 15.10.1887 - 17.12.1887 рр. - обов'язки священника в Невірській церкві повторно тимчасово виконував парох села Радостове Володимир Тарановський; 22.12.1887 - 1896 рр. - Олексій Мосаковський; 30.06.1896 - 1903 рр. - Ігнатій Феодорович Бордюговський.
Дяки Дяками в Невірській церкві були: 01.01.1851 - 10.11.1852 рр. - Фома Литвинович; 05.04.1853 - 17.10.1855 рр. - Павло Ковзолович; 03.01.1856 - 11.11.1859 рр. - Юліан Теодорович; 13.11.1859 - 31.12.1862 рр. - Осип Дишковський; 03.01.1863 - 02.12.1863 рр. - Матвій Борковський; 04.12.1863 - 22.10.1867 рр. - повторно Осип Дишковський; 01.01.1868 - 31.12.1887 рр. - Стахій Дишковський; 23.05.1888 - 26.03.1889 рр. - Антон Карпович; 30.03.1889 - листопад 1893 рр. - Модест Данкевич; 12.11.1893 - 1903 рр. - Степан Ніканорович Садовський.
Примітки