Михайло Рудий (; 3 квітня 1953 року) — французький піаніст. Лауреат численних престижних нагород за свої записи, зокрема премії «Grand Prix du disque».
Життя та кар'єра Михайло Рудий народився в Ташкенті (Узбекистан), куди його родина була депортована радянським режимом. Його дідусь і бабуся були в'язнями концтаборів. Сім'я переїхала з Ташкента до Сибіру, згодом — до невеликого селища поблизу Воронежа, доки не була остаточно «реабілітована» в Сталіно (нині Донецьк), на сході України.
Інтерес Руді до музики виник у віці 5 років, коли він почув гру сусіда на скрипці. Попри складні побутові умови, він розпочав музичні заняття та продовжив навчання в Московській консерваторії імені Чайковського під керівництвом Якова Флієра. У 1975 році він справив неабияке враження на журі Конкурсу імені Маргарити Лонг виконанням «Hammerklavier» — Сонати № 29 Бетховена (яка вважається одним із найскладніших сольних творів у всьому фортепіанному репертуарі) — та здобув першу премію.
У середині 1970-х років Рудий попросив політичного притулку та оселився у Франції. Його дебют у Парижі відбувся у 1977 році з нагоди 90-річчя Марка Шагала: піаніст виконав Потрійний концерт Бетховена разом із Мстиславом Ростроповичем та Ісааком Штерном. Відтоді кар'єра Рудого включала виступи з такими всесвітньо відомими колективами, як Берлінський філармонічний оркестр, та співпрацю з видатними диригентами, серед яких Герберт фон Караян та Міхаель Тільсон Томас.
У 1989 році Руді здійснив повернення до Росії з Санкт-Петербурзькою філармонією. Він також заснував і був художнім керівником фестивалю в Сен-Рік'є у Франції.
Окрім концертної діяльності, Михайло Рудий виступав із джазовим піаністом Мішею Альперіним, з яким він розробив програму під назвою «Подвійний сон», виконуючи імпровізовані композиції на основі класичного репертуару. Вона включала частково переписані та частково імпровізовані твори Гайдна, Бетховена, Шумана, Шопена, Дебюссі, Яначека та Скрябіна. Ця програма вже була виконана в Норвегії, Франції та Німеччині, отримавши захоплені відгуки глядачів.
Рудий також брав участь у театральних постановках та написав книгу «Роман піаніста» (Le Roman d'un pianiste), що побачила світ у 2008 році у видавництві Le Rocher. Крім того, він став автором та виконавцем музично-театральної вистави за мотивами книги Владислава Шпільмана «Піаніст», яку презентував спільно з французьким актором Робеном Ренуччі. У 2005 році постановка з великим успіхом йшла в Парижі протягом понад чотирьох місяців, отримавши схвальні відгуки як глядачів, так і критиків. У 2006 році відбулося турне вистави сорока п'ятьма містами Франції.
Михайло Рудий є шанованим телеведучим, а також активно займається створенням експериментальних відеофільмів та літературною діяльністю. Він підготував кілька циклів програм, зокрема документальний фільм на телеканалі BBC про життя та творчість Чайковського, а також радіопроєкти для France Musique, присвячені життєпису та музичній спадщині таких композиторів, як Олександр Скрябін, Йоганнес Брамс, Кароль Шимановський та Леош Яначек.
Нагороди Михайло Рудий є лауреатом таких нагород:
Перша премія Ліста в Будапешті за антологію фортепіанних творів Ференца Ліста. Премія Академії Чарльза Кроса за цикл «Скрябін». Grand pri du disque за його сольний концерт фортепіанних творів Кароля Шимановського.
Вибрана дискографія
Рахманінов: Повні збори фортепіанних концертів; Рапсодія Паганіні; Чайковський: Концерт для фортепіано № 1 у виконанні Санкт-Петербурзької філармонії під керівництвом Марісс Янсонс (EMI Classics) Шостакович: Концерти для фортепіано № 1 та 2 з Лондонським та Берлінським філармонічними оркестрами, диригент Маріс Янсонс (EMI Classics)ArkivMusic Яначек: Концертино; Капричіо з L'Orchestre de L'Opéra National de Paris під керівництвом сера Чарльза Маккерраса (EMI Classics) Брамс: Твори для фортепіано соло (EMI Classics) Шопен: Соната для фортепіано № 2 та 24 прелюдії (EMI Classics) Стравінський : Петрушка (транскрипція Стравінського /Руді) (EMI Classics) Сольні фортепіанні твори Шимановського, Равеля, Шуберта, Ліста та Скрябіна (EMI Classics) Оригінальні фортепіанні твори та частково неопубліковані транскрипції Ріхарда Вагнера (EMI Classics)
Примітки