Carex gracillima — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Алабама, Арканзас, Коннектикут, Делавер, Джорджія, Іллінойс, Індіана, Айова, Кентуккі, Мен, Манітоба, Мериленд, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Нью-Брансвік, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Ньюфаундленд, Північна Кароліна, Північна Дакота, Нова Шотландія, Огайо, Онтаріо, Пенсильванія, о. Принца Едварда, Квебек, Род-Айленд, Південна Кароліна, Теннессі, Вермонт, Вірджинія, Західна Вірджинія, Вісконсин). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Біоморфологічна характеристика Рослини густо купинні. Стебла темно-бордові біля основи; квітконосні стебла завтовшки 0,5–1,1 мм, 20–90 см, значно довші за листя в зрілому віці, голі, але часто шершаві всередині суцвіття. Листя: піхви голі або коротко запушені, прикореневі кілька безлопатевих і бордові, інші змінюють колір від бордового до зеленого на спинці, блідо-коричнево-напівпрозові, з червоними крапками та іноді опушені біля верхівки; пластинки плоскі, 3–9 мм завширшки, голі, дистально по краях дрібно шершаві. Маточкові луски біло-гіалінові з каштановим відтінком, широка зелена середня жилка часто з червоними крапками, іноді шурпата, яйцеподібні до довгастих, коротші за зрілі перигінії, верхівка округла або гостролиста з війчастим остюком менше 1 мм, інакше голі. Перигінії зелені, зазвичай червонокрапкові, 2-ребристі та дрібно прожилкові з 8–12 прожилками, прожилки більш виражені біля основи, еліпсоїдної до довгасто-яйцеподібної форми, пухко огортають сім'янки, 2–3,7 × 1,3–1,6 мм, перетинчасті, гострі біля основи, поступово звужуються до гострої бездзьобої верхівки, голі. Сім'янки майже острівчасті, 1,2–2,6 × 1–1,2 мм. 2n = 50, 52, 54. Плодіння: кінець весни — середина літа.
Середовище проживання Населяє від мезичних до сухих листяних лісів, включаючи узлісся та прогалини, змішані хвойно-листяні ліси, хвойні болота, зарості, луки, узбіччя доріг.
Примітки