Святилище «Гурзуфське сідло» () — стародавнє святилище відкритого типу в Кримських горах біля перевалу Гурзуфське сідло часів античної епохи.

Відкриття Святилище було виявлено 1981 року внаслідок будівництва газопроводу Ялта—Алушта, траншея якого перерізала культурний шар протягом 50 метрів. Випадкові знахідки виявили місцеві лісники. Розвідувальні роботи у 1981—1982 роках визначили стратиграфію пам'ятника, виявили перші артефакти та були представлені свідчення існування святилища в античну епоху та християнських культових споруд — у середні віки. З 1983 експедицією Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею почалися систематичні польові роботи з дослідження пам'ятки. За одинадцять сезонів було вивчено основну частину території на площі 2400 м2. В результаті було дано характеристику основних груп вотивного інвентарю, визначено абсолютну хронологію пам'ятника та елементи обрядовості у зіставленні їх з відомими обрядами в культових спорудах античної та варварської культур.

Опис Святилище знаходиться на висоті 1434 м над рівнем моря і є майданчиком, оточеним рядами висічених у скелі неглибоких ямок. У центрі її горіло багаття, на якому спалювалося м'ясо тварин, що приноситься в жертву богам. Внаслідок чого скеля у багатьох місцях розжарилася до червоного кольору. Культурний шар завтовшки від трьох до 20 см виявлено на площі близько 3 тис.м2. Виявлені предмети римського спорядження надходили до святилища у час і перебували у різних культурних верствах, перемішані коїться з іншими пожертвованими вотивними предметами. Така розрізненість предметів у святилищі була зумовлена специфікою формування культурного шару: ритуали здійснювалися на тій самій ділянці, що призводило до постійного руйнування попередніх нашарувань, внаслідок чого знахідки переміщувалися, не утворюючи (за рідкісними винятками) чітко локалізованих хронологічних комплексів, а чимало артефактів до того ж пошкоджувалися навмисно. Тому виділення хронологічних груп виявлених артефактів елліністичного та римського часу виконано порівняльно-типологічним методом.

У святилище приносили різноманітні, часто дорогоцінні жертвопринесення. Знайдено сотні монет, у тому числі золоті: херсонеські, римських імператорів Тіберія і Нерона, боспорських царів Асандра, Динамії, Аспурга, Мітрідата VIII. Виявлено срібні та бронзові статуетки давньогрецьких богів Зевса, Посейдона, Гермеса, Артеміди, Тихе. Застібка від скриньки зроблена у вигляді скульптурки Афродіти. Срібна голова пантери прикрашала меблі. Вироби із срібла: браслет у вигляді змії та фігурка птиці. Серед золотих виробів: кільце-друк із зображенням змії, перстень, на гранатовій вставці якого вирізаний метелик, ще один перстень зі скляною вставкою, фібула, прикрашена гранатом. Серед знахідок особливо виділяються такі групи речей: римське військове спорядження (наступальне, оборонне, деталі військового костюма, амуніції, предмети культової військової атрибутики), посуд (скляний та металевий), бронзові та залізні медичні та хірургічні інструменти італійського виробництва та тубуси. Остеологічні матеріали показали видовий склад тварин, які приносяться в жертву: велика і дрібна рогата худоба, свині, коні. Пам'ятник датується періодом із VII століття до н. е. і до кінця пізньої античності - VI століттям.

Примітки

Література