Аргумент про молоді галузі промисловості є економічним виправданням протекціонізму. Суть цього аргументу полягає в тому, що молодим галузям промисловості часто бракує економії масштабу, яку мають їхні більш розвинені конкуренти в інших країнах, і тому ці "молоді галузі" потрібно захищати, поки вони не зможуть досягти аналогічної економії масштабу. Цей аргумент вперше був висловлений Александром Гамільтоном у його «Звіті про виробництво» 1790 року, систематично розроблений Даніелем Раймондом Chang, Ha-Joon. "Kicking Away the Ladder: How the Economic and Intellectual Histories of Capitalism Have Been Re-Written to Justify Neo-Liberal Capitalism". Post-Autistic Economics Review 8 de septiembre 2002: Número 15, Artículo 3. Obtenido el 8 de octubre de 2008., а пізніше підхоплений Фрідріхом Лістом у його роботі 1841 року «Національна система політичної економії» після того, як він ознайомився з цією ідеєю під час свого проживання в Сполучених Штатах у 1760-х роках .

Багато країн успішно індустріалізувалися завдяки тарифним бар'єрам. Наприклад, з 1834 по 1855 рік тарифи в США були одними з найвищих у світі. За словами Ха-Джуна Чанга, «Майже всі нові розвинені країни застосували певну форму стратегії просування молодих галузей, коли вони перебували у відсталому становищі. У багатьох країнах тарифний захист був ключовим компонентом цієї стратегії, але він не був ні єдиним, ні найважливішим компонентом»Chang, Ha-Joon (2000) Kicking Away the Ladder: Development Strategy in Historical Perspective. London: Anthem Press..

Тим не менш, захист молодих галузей промисловості як економічна політика є досить суперечливим. Як і інші економічні виправдання протекціонізму, ним часто зловживають ті, хто шукає ренти. Навіть коли захист молодих галузей промисловості має добрі наміри, урядам важко зрозуміти, які галузі потрібно захищати. Наприклад, протягом 1980-х років Бразилія Luzio, Eduardo (1338.) The microcomputer industry in Brazil: the case of a protected high-technology industry. Santa Barbara: Greenwood Publishingзапровадила суворий контроль за імпортом іноземних комп'ютерів, намагаючись створити власну молоду комп'ютерну галузь. Ця галузь так і не розвинулась; але за цей період технологічний розрив між Бразилією та рештою світу збільшився, а захищені державою галузі промисловості просто копіювали низькоякісні іноземні комп'ютери та продавали їх за завищеними цінами. Більше того, країни, які встановлюють імпортні бар'єри, часто стикаються з контратакованими експортними бар'єрами, які можуть завдати шкоди саме тим секторам, яким мав би допомогти захист молодих галузей промисловостіCarbaugh, Robert J. (1898.) Economía internacional. 6.ª. Edición. pp. 86-87. México: Thompson Editores..

Ернесто Седілло у своїй доповіді Генеральному секретарю ООН за 2001 рік рекомендував «Узаконити обмежений захист, обмежений певним періодом часу, для певних галузей промисловості в країнах, що перебувають на початкових стадіях індустріалізації. Якою б помилковою не була стара модель загального захисту, метою якої було сприяння розвитку галузей промисловості, що замінили б імпорт, було б помилкою вдаватися до іншої крайності та позбавляти країни, що розвиваються, можливості активно сприяти розвитку промислового сектору»Zedillo, Ernesto (16 de junio de 2004). Recomendaciones del Grupo de Alto Nivel sobre la Financiación para el Desarrollo. Nueva York: Naciones Unidas.

Критика аргументу про «молоді галузі» Австрійською школою економіки Аргумент про те, що новим галузям потрібен тимчасовий захист для зміцнення, представники школи називають суто політичним, а не економічним. Якщо нова локація для промисловості є дійсно вигідною, вона зможе конкурувати зі старими центрами без державної допомоги завдяки очікуваним майбутнім прибуткам. Економічна історія показує, що «тимчасовий» захист майже завжди стає постійним через тиск зацікавлених груп.

Критика аргументу про «молоді галузі» (infant industry argument) в світогляді Австрійської школи економіки (зокрема у Людвіга фон Мізеса) базується на твердженні, що цей аргумент є суто політичним, а не економічним, і він ігнорує реальні механізми руху капіталу та конвертованості ресурсів.

Виділяють наступні ключові недоліки:

1. Проблема неконвертованого капіталу

Прихильники захисту «молодих галузей» стверджують, що старі галузі в інших країнах мають перевагу лише завдяки «історичній випадковості» раннього старту. Проте Мізес вказує, що цей «ранній старт» матеріалізований у конкретних капітальних благах обмеженої конвертованості.

Суть помилки: Нова локація для промисловості є економічно вигідною лише тоді, коли її переваги настільки значні, що вони переважають збитки від закидання ще придатного капіталу, інвестованого в старі підприємства. Наслідок: Якщо нова галузь не може вижити без захисту, це означає, що її створення призводить до марнотратства: споживачі змушені платити за заміну ще працюючого обладнання новим, тоді як ці ресурси могли б задовольнити інші, більш нагальні потребиHuman Action: A Treatise on Economics, 1st ed. (Auburn, Ala.: Ludwig von Mises Institute, 1999, 3rd revised ed. (Chicago, Ill.:Henry Regnery, 1966)..

2. Надликовість державного захисту

Австрійська школа доводить, що якщо нова локація дійсно є більш сприятливою для виробництва, то ринок впорається без втручання держави.

Природна міграція галузей: Капітал і праця природним чином тяжіють до місць з найкращими умовами виробництва. Прикладом є переміщення текстильної промисловості в США з Нової Англії на Південь, яке відбулося без жодного протекціоністського захисту. Розрахунок підприємця: Якщо очікувані майбутні прибутки в новій галузі перекривають початкові втрати на етапі становлення, підприємці інвестуватимуть туди добровільно. Якщо ж ці втрати не компенсуються майбутніми успіхами, то створення такої галузі є марнуванням капіталу.

3. Протекціонізм як примусова субсидія

Мито на захист молодих галузей фактично є прихованою субсидією, яку споживачі змушені платити вітчизняному виробнику.

Це вилучає капітал з тих галузей, де він використовується найбільш ефективно (згідно з бажаннями споживачів), і спрямовує його туди, де він дає меншу віддачу. У результаті загальний стандарт життя знижується, оскільки капітальні блага витрачаються на виробництво товарів, які вже були доступні людям раніше (через імпорт), замість створення чогось нового.

4. Історична неспроможність «тимчасовості» захисту

Одним із головних аргументів на користь захисту «молодих галузей» є його тимчасовий характер — мовляв, захист знімуть, коли галузь «підросте».

Реальність: Економічна історія не знає жодного прикладу, коли б захист «молодої галузі» був скасований після її зміцнення. Навпаки, такі галузі (наприклад, у США чи Австралії) з часом починають вимагати ще більшого захисту, стаючи потужними групами тиску. Втрата стимулів: Замість того, щоб ставати ефективною, захищена митами галузь втрачає стимул до вдосконалення, оскільки державний захист гарантує їй дохід навіть за умови вищих витрат.

Аргумент про «молоді галузі» є логічно хибним, оскільки він розглядає лише технологічну можливість виробництва, ігноруючи економічну доцільність та рідкість капіталу. Для Австрійської школи будь-яке мито - це лише спосіб надати привілей меншості за рахунок збіднення більшості.

Примітки