Округ Пфальц (, до 1837 року — Рейнський округ ()) — лівобережна територія Королівства Баварія в 1816 – 1918 роках та в 1919 — 1946 роках — Вільної держави Баварія.

Ця територія до Французьких революційних воєн належала до Курпфальцу та іншим володінням у складі Священної Римської імперії, а згодом разом із лівим берегом Рейну перейшла до Франції. Після поразки Наполеона Бонапарта в 1814 році вона спочатку перебувала під тимчасовим спільним австрійсько-баварським управлінням. На Віденському конгресі 1815 року територію передано Австрійській імперії. У 1816 році за Австрія передала її Баварії. Столицею став Шпаєр, найбільшими містами були Людвігсгафен і Кайзерслаутерн. У 1837 році Рейнський округ перейменовано на Пфальц. Уживався також термін Рейнський Пфальц. Часто використовувалися назви Рейнська Баварія, Баварський Пфальц або «Баварія по той бік Рейну» (з баварської точки зору).

Ця територія, за винятком частини, відокремленої в 1920 році (приблизно відповідає сучасному району Саарпфальц), залишалася баварською до створення федеральної землі Рейнланд-Пфальц 30 серпня 1946 року. З 1909 року існував неофіційний прапор регіону — чорно-золотий прапор Пфальцу, який в 1915 році було заборонено. Ця заборона діяла до виходу Пфальцу зі складу Баварії в 1946 році.

Географія Рейнський округ значною мірою збігався із сучасним регіоном Пфальц, який утворює південну частину федеральної землі Рейнланд-Пфальц на захід від Рейну, однак також охоплював райони Гомбург і Санкт-Інгберт. Після завершення Першої світової війни в 1920 році вони були включені до Саарської області, а в 1974 році об’єднані в округ Саарпфальц. Після Другої світової війни належність до Баварії припинилася зі створенням федеральної землі Рейнланд-Пфальц 30 серпня 1946 року. Єпархія Шпаєра як частина церковної провінції Бамберга та Євангелічна церква Пфальцу (протестантська земельна церква) існують і сьогодні переважно в історичних межах Рейнського округу.

Історія

Передісторія Територія Рейнського округу, створеного в 1816 році, до 1792 року була поділена загалом на 45, частково дуже дрібних, світських і церковних володінь. Найбільшими з них були Курпфальц, і князь-єпископство ШпаєрAdalbert Heib: Beamtenverzeichniß und Statistik des Königlich Bayerischen Regierungs-Bezirkes der Pfalz, Speyer, Kranzbühler, 1863, S. 58 ff.. Між Курпфальцом, Пфальц-Цвайбрюккеном і Баварією протягом століть існували династичні зв’язки через дім Віттельсбахів, які, однак, частіше були ворожими, ніж дружніми. У 1777 році Баварію і Курпфальц об’єднано внаслідок спадкування під владою курфюрста Карла Теодора в державу ; спадкоємцем став Карл II Август, герцог Пфальц-Цвайбрюккену, а після його смерті — його молодший брат Максиміліан Йозеф.

Лівий берег Рейну з 1794 року окупували французькі революційні війська. За Кампо-Формійським миром (1797) Франція анексувала цю територію і в 1798 році запровадила власну адміністративну систему. Пізніший Рейнський округ охоплював значні частини департаменту Доннерсберг, а також менші частини і департаменту Нижній Рейн.

Після поразки Наполеона Бонапарта у Битві народів під Лейпцигом і окупації лівого берега Рейну союзниками в січні 1814 року регіон із 2 лютого 1814 року спочатку передано під тимчасове управління (спочатку з центром у Трірі, пізніше — в Кобленці та Майнці), а з 16 червня 1814 року — під управління «імператорсько-королівської австрійської та королівської баварської спільної земельної адміністративної комісії» (з центром у Вормсі).Friedrich Wilhelm Adolf Schlickeysen: Repertorium der Gesetze und Verordnungen für die königl. preußischen Rheinprovinzen. Leistenschneider, Trier 1830, S. 8 ff.Stefan Schaupp: Freiheitsbäume – Freiheitsträume: Die Geschichte der Pfalz von 1816 bis 1945. Landeskunde für Neugierige. G. Braun Buchverlag, Leinfelden-Echterdingen 2011, S. 14.

Адміністративний округ Пфальц у Королівстві Баварія

Утворення У головному договорі, укладеному на Віденському конгресі 9 червня 1815 року, в статті 51 було визначено, що (серед іншого) на лівому березі Рейну колишні департаменти Саар і Доннерсберг, якщо тим самим договором не встановлено інше, переходять «з повним суверенітетом і правом власності під владу Його Величності імператора Австрії».Haupt-Vertrag des zu Wien versammelten Congresses der europäischen Mächte, Fürsten und freien Städte, nebst 17 besondern Verträgen, Artikel 51, S. 101 Спільне австрійсько-баварське управління поки що зберігалося.

14 квітня 1816 року між Австрією та Баварією було укладено , в якому було погоджено різні територіальні зміни. Згідно зі статтею 2 договору, імператор Франц I передав королю Максиміліану I Йозеф, поряд із різними територіями на правому березі Рейну, такі землі на лівому березі:Münchener Vertrag vom 14. April 1816 in G. M. Kletke: Die Staats-Verträge des Königreichs Bayern … von 1806 bis einschließlich 1858, Regensburg, Pustet, 1860, S. 310

У департаменті Доннерсберг: округи Цвайбрюккен, Кайзерслаутерн і Шпаєр; останній — за винятком кантонів Вормс і Пфеддерсгайм; кантон Кірхгайм-Боланден в окрузі Альцай.

У Саарському департаменті: кантони Вальдмор, Бліскастель і Кузель; останній — за винятком кількох населених пунктів на дорозі від Санкт-Венделя до Баумгольдера, які мали бути компенсовані шляхом подальшого територіального врегулювання за погодженням із уповноваженими союзних держав, зібраними у Франкфурті.

У департаменті Нижній Рейн: кантон, місто і фортеця Ландау, причому фортеця — як союзна фортеця згідно положень від 3 листопада 1815 року; кантони Бергцаберн, Лангенкандель і вся частина департаменту Нижній Рейн на лівому березі Лаутера, яка була передана за Паризьким трактатом від 20 листопада 1815 року.

Датою фактичного переходу територій визначено 1 травня 1816 року.

Прикордонний спір між Баденом і Баварією щодо Пфальцу на правому березі Рейну вирішено в 1818 році на Аахенському конгресі на користь Бадена. Водночас в 1817 році договором між Баварією та Баденом ухвалено випрямлення річища Рейну.

Адміністративний поділ і управління

Згідно тодішньої баварської адміністративної структури територія отримала назву «Рейнський округ», а Шпаєр став столицею. Із попередньої французької адміністративної системи зберегли поділ території на кантони, бургомістерства (мерії) та громади. Кантони при цьому виконували функції одиниць нижчого рівня управління та судочинства: спочатку вони називалися мировими судами, в 1854 – 1879 роках — земельними судами, а згодом — округами дільничних судів. У 1852 році в цих судових округах як органи самоврядування створено так звані районні громади, які після 1919 року замінені самоврядуванням на рівні всіх окружних управлінь.Wilhelm Volkert, Richard Bauer: Handbuch der bayerischen Ämter, Gemeinden und Gerichte 1799–1980. München 1983, S. 96.

На вищому рівні спочатку існував поділ на чотири окружні дирекції (Франкенталь, Кайзерслаутерн, Ландау і Цвайбрюккен). Ці органи виникли з французьких підпрефектур округів (арондисманів)Wilhelm Volkert, Richard Bauer: Handbuch der bayerischen Ämter, Gemeinden und Gerichte 1799–1980. München 1983, S. 43., причому Франкенталь перебрав на себе адміністративні функції Шпаєра, який уже став столицею Рейнського округуRainer Scharf: Staatsdiener auf Außenposten. Die höheren Beamten der inneren Verwaltung der Pfalz 1870–1918 (= Schriftenreihe zur bayerischen Landesgeschichte, 129). München 2001, S. 82., тоді як окружну дирекцію в Ландау створено вже після переходу території під владу Баварії. У 1818 році через об’єднання кількох кантонів проведено новий адміністративний поділ на дванадцять округів. Вони отримали назву земельних комісаріатів (в 1862 році перейменовані на окружні управління, а в 1939 році — на райони).Wilhelm Volkert, Richard Bauer: Handbuch der bayerischen Ämter, Gemeinden und Gerichte 1799–1980. München 1983, S. 43, 97–98.

Баварський король Максиміліан I Йозеф 24 вересня 1816 року постановив знову скликати Генеральну раду департаменту Доннерсберг, але вже під новою назвою «Ландрат». Його 20 членів, яких король призначав на три роки, походили з вищих суспільних верств. Вони не займалися вузько корпоративною політикою, а працювали задля суспільного блага. Ландрат Рейнського округу, а згодом Пфальцу, регулярно користувався своїм правом звертати увагу на потреби Пфальцу, активно сприяючи його розвитку та підтримці місцевих інституцій. Першим урядовим президентом король призначив Франца Ксавера фон Цвакка, від імені якого походить народна пфальцька назва «Zwockel» для баварських чиновників.

Правовий статус У межах Королівства Баварія Пфальц мав особливий правовий і адміністративний статус, оскільки баварський уряд зберіг багато здобутків французького періоду. Так, у Пфальці залишалося скасованим кріпосне (феодальне) землеволодіння (у правобережній Баварії це сталося лише в 1848 році), впроваджено розподіл адміністрації та судочинства (за винятком найнижчого рівня), а також діяла повна свобода підприємницької діяльності. Крім того, Цивільний кодекс Франції залишався чинним цивільним правом Пфальцу аж до набуття чинності Німецького цивільного кодексу в 1900 році. Історик Гайнер Гаан описує відносини між правобережною Баварією та Пфальцом з його особливими правами як співвідношення «основної держави і другорядної держави».Heiner Haan: Bayern und die Pfalz 1816–1870. In: 7. Forschungsbericht. Universität Regensburg, 1997, archiviert vom Original (nicht mehr online verfügbar) am 21. Februar 2008; abgerufen am 25. April 2023. Через Фрайзінзьку єпископську конференцію Пфальц (єпархія Шпаєра) у церковно-правовому відношенні й надалі належить до Баварії.

Демократичний рух і еміграція

Під впливом Французької липневої революції 1830 року в 1832 році в замку Гамбах, поблизу тодішнього Нойштадта-ан-дер-Гаардт, відбулася велика демонстрація за свободу, яка увійшла в історію як . Вимоги щодо політичної участі були ширшими, ніж це передбачала баварська конституція 1818 року. Водночас цей захід не був спрямований виключно на Пфальц, а стосувався Німеччини та німецької нації загалом.

29 листопада 1837 року Рейнський округ «найвищим королівським указом» перейменований на «Пфальц».Königl. allerhöchste Verordnung, die Eintheilung des Königreichs Bayern betreffend, von 29. November 1837. In: Regierungs-Blatt für das Königreich Bayern, 58/1837Historisch-geographisches Informationssystem HGIS Germany (1820–1914). Ця назва зберігалася до кінця Другої світової війни. Поряд із нею також використовувалися назви «Рейнський Пфальц» або «Рейнська Баварія».Friedrich Wilhelm Hermann Wagener: Staats- und Gesellschafts-Lexikon, F. Heinicke, 1867, S. 140

Унаслідок революції 1848 року та діяльності Франкфуртських національних зборів у травні 1849 року під час відбулося . Пфальц відокремився від Баварії. Метою було створення Пфальцької республіки та ухвалення конституції Паульскірхе. У червні прусські війська під командуванням , не зустрівши значного опору, придушили повстання протягом тижня.

Влада баварської королівської династії демонструвалася через будівельні проєкти, такі як королівська біля Еденкобена та масштабна реставрація собору в Шпаєрі. В Людвіґ-Максиміліанському університеті Мюнхена з 1866 року багато студентів із «трансрейнського» Пфальцу об’єднувалися в товариство «Fröhlich Pfalz», яке згодом стало корпусом «Transrhenania».