«Космос: Нарис фізичного опису Всесвіту» () — впливовий трактат про науку та природу, написаний німецьким дослідником Александром фон Гумбольдтом. Він розпочався як серія лекцій, прочитаних Гумбольдтом в Берлінському університеті, а надрукований був у п'яти томах між 1845 і 1862 роками (п'ятий був посмертно завершений на основі нотаток Гумбольдта). У першому томі Гумбольдт малює загальний «портрет природи», описуючи фізичну природу космічного простору та Землі. У другому томі він описує історію науки.

Книга здобула популярність як серед науковців, так і серед широкого загалу. Вона застосовує давньогрецьке уявлення про впорядкованість космосу до Землі, припускаючи, що універсальні закони поширюються також на позірний хаос земного світу, а споглядання природи здатне дати усвідомлення її цілісності та внутрішньої узгодженості. Гумбольдт визнавав суб'єктивність спостерігача і «тим самим ішов цілком урозріз із формованою ідеологією науки — об'єктивністю, що прагнула очистити науку, цілковито усунувши суб'єктивність».

На «Космос» вплинули подорожі та дослідження Гумбольдта, але передусім його мандрівка Америками. Як він писав, «саме відкриття Америки посіяло зерно «Космосу»»Laura Dassow Walls, The Passage to Cosmos: Alexander von Humboldt and the Shaping of America (Chicago: University of Chicago Press, 2009).. Завдяки своєму польовому досвіду Гумбольдт був якнайкраще підготовлений до завдання представити весь Всесвіт в одному творіRobert B. Downs, Landmarks in Science: Hippocrates to Carson (Littleton, Colo: Libraries Unlimited, 1982), 189-191.. Він мав широкі знання в багатьох галузях, багатий досвід мандрівника та доступ до ресурсів наукового й літературного світу.

«Космос» здобув велику популярність: перший том розкупили за два місяці, а сам твір переклали більшістю європейських мов. У своєму щоденнику Гумбольдт також занотував подальші начерки томів «Космосу». До його смерті 1859 року ці томи залишилися лише у вигляді робочих назв і незавершених рукописівDouglas Botting, Humboldt and the Cosmos (New York: Harper & Row, 1973), 258-262.. Хоча природничі науки відійшли від , який Гумбольдт представив у «Космосі», цей твір і далі вважають значним науковим і літературним досягненням. Він вплинув на подальший розвиток науки та надав об'єднавчий погляд на вивчення науки, природи й людства.

Передумови та впливи

Від перших років XIX століття Гумбольдт був постаттю світової слави, поступаючись відомістю лише Наполеонові. Народжений в аристократичній родині у Пруссії, він здобув найкращу на той час освіту в Європі, навчаючись у відомих мислителів в університетах Франкфурта та Геттінгена. На час написання «Космосу» Гумбольдт уже був шанованим дослідником, космографом, біологом, дипломатом та інженером. Хоча його вважають географом, йому також приписують внесок у більшість тогочасних природничих наукJeff Lee, Alexander von Humboldt (New York: American Geographical Society, 2001)..

Гумбольдт в Америці

Імовірно, більше ніж будь-який інший чинник, кар'єру Гумбольдта визначили його подорожі Південною та Центральною Америкою протягом п'яти років — від 1799 до 1804 року. Гумбольдт казав, що його «Космос» народився на схилах Анд. Розпочавши у Венесуелі, він дослідив долини Ориноко та верхньої Амазонки, піднявся на вулкан Чимборасо в Еквадорі — тоді його вважали найвищою горою світу, — вивчав зміну рослинності від тропічних джунглів до вершин Анд, зібрав тисячі зразків рослин і накопичив величезну колекцію тварин, комах та геологічних зразків. На основі нотаток, зроблених під час цієї подорожі, Гумбольдт зміг підготувати щонайменше тридцять томів своїх спостережень. Його дослідження охоплювали багато наукових галузей, зокрема ботаніку, зоологію, геологію та географію, а також описи популярних мандрівок і роздуми про політичні, економічні та соціальні умови.

Гумбольдт в Азії

Через двадцять п'ять років після дослідження Америки, у шістдесятирічному віці, Гумбольдт здійснив тривалу подорож у глибини Азії, профінансовану російським царем. Між травнем і листопадом 1829 року Гумбольдт та двоє його помічників, Крістіан Еренберг і Густав Роуз, перетнули величезні простори Російської імперії. Повернувшись, Гумбольдт доручив публікацію наукових результатів Еренбергу й Розе, тоді як його власна праця — тритомна описова географія «Центральна Азія» (Asie Centrale) — вийшла лише через багато років. Ця праця була значно скромнішою порівняно з його південноамериканськими публікаціями. «Центральна Азія» зосереджувалася на фактах і числових даних географії Центральної Азії, а також містила відомості для завершення його ізотермічної карти світу. Саме під час південноамериканських та азійських експедицій Гумбольдт зробив спостереження, що стали вирішальними для формування його фізичного опису Всесвіту в «Космосі».

Берлінські лекції

У 1827 році, витративши статки на видання своїх наукових праць, Гумбольдт отримав нагадування від короля Фрідріха Вільгельма III про борг і був відкликаний до Берліна. Прибувши до міста, Гумбольдт оголосив, що прочитає курс лекцій із фізичної географії. Від листопада 1827 до квітня 1828 року він виголосив серію з шістдесяти однієї лекції в Берлінському університеті. Лекції мали такий успіх, що невдовзі Гумбольдт оголосив другу серію, яку провели в музичній залі перед багатотисячною аудиторією; вхід був вільний для всіх охочих. Починаючи з 1828 року Гумбольдт нарешті виклав свою концепцію в берлінських лекціях, а відтоді взявся втілювати свій фізичний опис Всесвіту у книжковій формі. Допомагати йому зголосилися найвидатніші науковці його покоління, зокрема провідні фахівці з хімії, астрономії, анатомії, математики, мінералогії, ботаніки та інших галузей знань.

Публікація

Після берлінських лекцій 1828 року Гумбольдт почав письмово оформлювати своє бачення. Його насичений фактами текст із великою кількістю приміток і посилань надсилали у версткових відбитках різним фахівцям для зауваг і виправлень ще до публікації. Так він прагнув забезпечити точність і актуальність написаного. У питаннях стилю письма він постійно звертався по пораду до свого друга й літературного радника Варнгагена фон Ензе. Загалом «Космос» писався двадцять п'ять років.

Гумбольдт відчував, ніби публікація «Космосу» стала перегонами зі смертю. Перший том вийшов 1845 року, коли йому було сімдесят шість років, другий — у сімдесят вісім, третій — у вісімдесят один, а четвертий — у вісімдесят дев'ять. П'ятий том, однак, залишився написаним лише наполовину, коли Гумбольдт помер 1859 року, тому його довелося завершувати за нотатками та забезпечити покажчиком обсягом понад тисячу сторінок.

Зміст

Гумбольдт розглядав світ як те, що давні греки називали kosmos — «прекрасно впорядкованою і гармонійною системою», — і запровадив сучасне слово «космос», використавши його як назву своєї останньої праціAaron Sachs, "The Humboldt Current: Nineteenth-Century Exploration and the Roots of American Environmentalism." (New York: Viking, 2006).. Ця назва дала йому змогу об'єднати небо й Землю в єдиному понятті. Він знову ввів «Космос» як «сукупність усіх речей на небі й землі, всезагальність створених речей, що становлять відчутний світ»Alexander von Humboldt, Cosmos (George Bell, 1883) 1:24.. Його головну мету окреслено у вступі до першого тому:

Невдовзі Гумбольдт додає, що «Космос» означає водночас і «порядок світу, і прикрашення цього всесвітнього порядку». Отже, існують два аспекти Космосу: «порядок» і «прикрашення». Перший стосується спостережуваного факту, що фізичний Всесвіт, незалежно від людини, виявляє закономірності й структури, які ми можемо визначати як закони. Натомість «прикрашення» залежить від людського тлумачення. Для Гумбольдта Космос є водночас упорядкованим і прекрасним завдяки людському розумові. Він створив динамічну картину Всесвіту, яка безперервно зростає й змінюється разом із розширенням людських уявлень про природу та поглибленням людських почуттів до неї.

Щоб відобразити цю двоїсту природу Космосу, Гумбольдт поділив свою книгу на дві частини, у першій з яких подав загальний «портрет природи». Спочатку він розглядає космічний простір — Чумацький Шлях, космічні туманності та планети, — а далі переходить до Землі та її фізичної географії; клімату; вулканів; взаємозв'язків між рослинами, тваринами й людством; еволюції; а також краси природи. У другій частині, присвяченій історії науки, Гумбольдт прагне провести читача внутрішньою, або «суб'єктивною», мандрівкою людським розумом. Гумбольдта цікавить «відмінність почуттів, викликаних спогляданням природи в різні епохи», тобто ставлення до природних явищ у поетів, художників і дослідників природи впродовж віків. Останні три томи присвячено докладнішому викладові наукових досліджень з астрономії, фізичних властивостей Землі та геологічних формацій. Загалом завершальна праця досить точно наслідувала схему берлінських лекцій.

У книзі Гумбольдт навів спостереження на підтримку свого друга Леопольда фон Буха. Ця теорія мала пояснити походження гір і зберігала певну популярність серед геологів до 1870-х років.

Реакція на «Космос»

Сприйняття

«Космос» вважали водночас науковим і літературним досягненням, а серед читачів XIX століття він здобув величезну популярність. Хоча книга мала дещо загрозливий підзаголовок «Нарис фізичного опису Всесвіту», а її покажчик налічував понад 1 000 сторінок, перший том розкупили за два місяці, сам твір переклали всіма основними мовами, а наклад сягнув сотень тисяч примірників. Видавець Гумбольдта заявляв: «Попит став епохальним. Пакунки книжок, призначені для Лондона й Санкт-Петербурга, агенти виривали в нас із рук, бажаючи якнайшвидше виконати замовлення книгарень у Відні та Гамбурзі».

«Космос» значно зміцнив репутацію Гумбольдта ще за його життя — не лише в рідній країні, а й по всій Європі та в Америці. Його особливо здивував захоплений прийом в Англії, де твір вийшов у серії Bohn Scientific Library у перекладі Елізабет Лівз. Рецензії були сповнені похвал як авторові, так і його праці.

Однак дехто вважав, що він не віддав належного внескові сучасних британських учених, а багато хто поспішив зауважити, що Гумбольдт, який так докладно писав про створення Всесвіту, жодного разу не згадав Бога-Творця.

Спадщина

«Космос» Гумбольдта справив значний вплив на розвиток науки, а також на багатьох учених і письменників у Європі та Америці. Праця Гумбольдта надала потужний імпульс науковим дослідженням упродовж XIX століття й надихнула багатьох, зокрема Чарлза Дарвіна, який узяв із собою деякі ранні твори Гумбольдта під час подорожі натуралістом на борту корабля Бігл у 1830-х роках. Дарвін назвав Гумбольдта «найвидатнішим науковим мандрівником, який будь-коли жив».

«Космос» вплинув на кількох американських письменників і митців, зокрема Едгара Аллана По, Волта Вітмена, Ральфа Волдо Емерсона та Фредеріка Едвіна Черча. Емерсон читав праці Гумбольдта протягом усього життя, і для нього «Космос» став вершиною ролі Гумбольдта як наукового революціонера. Едгар Аллан По також захоплювався Гумбольдтом і навіть присвятив йому свою останню велику працю . Намагання Гумбольдта об'єднати науки стало важливим джерелом натхнення для творчості По. Вважають, що Волт Вітмен тримав примірник «Космосу» на своєму столі для натхнення під час написання «Листя трави», а «Волден» Генрі Девіда Торо, як і «Еврика», був відповіддю на ідеї Гумбольдта. Подорожуючи маршрутом експедицій Гумбольдта до Колумбії та Еквадору, Черч знаходив сюжети для деяких зі своїх наймонументальніших пейзажів, зокрема «Водоспадів Текендама поблизу Боготи, Нова Гранада» ().