Лоран Мовіньє (; нар. 6 липня 1967, Тур) — французький письменник. Автор був відзначений Гонкурівською премією 2025 року за роман «Порожній будинок», опублікований видавництвом Éditions de Minuit.

Біографія Лоран Мовіньє походить з робітничої родини з п'ятьма дітьми, яка мешкала в Декарті, Турень. У віці сімнадцяти років він вступив до Школи образотворчих мистецтв у Турі, яку закінчив зі дипломом пластичного мистецтва в 1991 році. Свій перший роман «Loin d'eux» («Далеко від них») Лоран Мовіньє опублікував у 1999 році у видавництві Éditions de Minuit, яке залишалося його видавництвом протягом усієї кар'єри. Роман отримав Премію Фенелона у 2000 році. Його другий роман «Apprendre à finir» («Вчитись закінчувати»), опублікований наступного року, також отримав кілька нагород, зокрема Prix Wepler у 2000 році, Prix du Livre Inter та Prix du Deuxième Roman (Друга премія за роман) у 2001 році.

У 2006 році автор отримав премію книжкової мережі Fnac за роман «У натовпі» (Dans la foule), роман про трагедію на Ейзелі, що сталася в Бельгії в 1985 році. У рецензії журналу Télérama сказано, що роман «вражав своїм імпульсивним стилем, довгими та заплутаними реченнями, мистецтвом ненажерливого апное».

Роман Мовіньє «Des hommes» («Чоловіки») опублікований у 2009 році, отримав кілька нагород, зокрема премію Вірільо того ж року та премію книготорговців наступного року. Роман заглиблюється у спогади оповідача про війну в Алжирі. Згідно з рецензією Télérama, завдяки таким творам "найогидніша правда про ганебну епоху виходить на світло. Приклади жорстокості говорять самі за себе, ганьба, зневіра, приниження, а також відверте звірство . Згідно з рецензією в газеті L'Express, книга стала «великим романом Лорана Мовіньє про рани війни». У 2020 році роман був екранізований режисером Люком Бельво за участі акторів Жерара Депардьє, Жан-П'єра Дарруссена та Катрін Фро.

Лоран Мовіньє певний час проживав у Тулузі« Laurent Mauvignier refait la Guerre d'Algérie », La Dépêche du Midi, 13 вересня 2009., згодом переїхав до Ренна. З вересня 2008 до вересня 2009 року був резидентом вілли МедічіÉlisabeth Bouvet, « La voie romaine de Laurent Mauvignier », Radio France internationale, 2 березня 2009..

У 2015 році він написав п'єсу «Повернення до Берратама», опубліковану видавництвом Les Éditions de Minuit, для Анжелен Прельжокаж, хореографки та режисерки Павільйону Нуар в Екс-ан-Провансі. Прем'єра відбулася у виконанні балету Прельжокаж на Авіньйонському фестивалі у головному дворі 17 липня 2015 року. П'єса була відзначена премією Еміля-Ож'є 2016 року, яку присуджує Французька академія.

2025 року його роман «Порожній будинок» був відзначений Гонкурівською премією. В цьому романі переосмислена історія його родини протягом чотирьох поколінь.

Твори Лорана Мовіньє пов'язують з так званим стилем видавництва Мінюї.

Твори

Романи

1999 : Loin d'eux, Les Éditions de Minuit  — prix Fénéon en 2000 2000 : Apprendre à finir, Les Éditions de Minuit ,  — prix Wepler en 2000 ; prix du Livre Inter et prix du deuxième roman en 2001 2002 : Ceux d'à côté, Les Éditions de Minuit , 2002 : Plus sale, Inventaire-invention 2004 : Seuls, Les Éditions de Minuit 2006 : Dans la foule, Les Éditions de Minuit ,  — prix du roman Fnac 2006 2009 : Des hommes, Les Éditions de Minuit ,  — prix Virilo, prix Millepages 2009 ; prix Initiales, prix des libraires 2010 2010 : Un jour dans la vie, éd. Librairie Passages 2011 : Ce que j'appelle oubli, Les Éditions de Minuit , 2014 : Autour du monde, Les Éditions de Minuit ,  — prix Amerigo-Vespucci 2014 2016 : Continuer, Les Éditions de Minuit  — prix Culture et Bibliothèques pour tous 2017 2020 : Histoires de la nuit, Les Éditions de Minuit ,  — prix Répliques 2025 : La Maison vide, Les Éditions de Minuit , 752 p — Prix des libraires de Nancy — Le Point, Prix littéraire du Monde, Prix Landerneau des lecteurs, Prix Goncourt

Есеї, оповідання та діалоги

2005 : Le Lien (діалог), éditions de Minuit 2013 : Passagers, photographies de Jean-Pierre Favreau, textes de Laurent Mauvignier, Milan, 5 continents ; Paris, Le Seuil 2015 : Visages d'un récit, Éditions Capricci 2018 : Voyage à New Delhi, Les Éditions de Minuit 2021 : 2025 : Quelque chose d'absent qui me tourmente. Entretiens avec Pascaline David, Les Éditions de Minuit , 192 p.

Театр

2012 : Tout mon amour, éditions de Minuit , 125 p. 2015 : Retour à Berratham, éditions de Minuit ,  — Prix Émile-Augier 2016, décerné par l'Académie française 2016 : Une légère blessure, éditions de Minuit , 48 c. 2023 : Proches, éditions de Minuit ,

Нагороди

Премія RTBF (Бельгія) 1999 за Loin d'eux Обрано для Фестивалю перших романів 2000 року за роман «Loin d'eux» Премія Фенеона 2000 для Loin d'eux Премія Веплера 2000 року за роман «Вчитись закінчувати» Prix du Livre Inter 2001 за Apprendre à finir Премія за другий роман 2001 року за роман «Навчитися закінчувати» Премія Fnac Novel Prize 2006 року за роман «У натовпі» Премія Вірило 2009 року для чоловіків Премія Millepages 2009 за роман «Des hommes» Премія «Ініціали» 2010 року для чоловіківDes hommes, sur le site de son éditeur, Les Éditions de Minuit. Премія книготорговців 2010 року для чоловіків Премія ліцеїстів PACA 2012 року за роман «Те, що я називаю забуттям» Премія Амеріго Веспуччі за «Навколосвітню подорож» 2014 року Велика премія SGDL з літератури 2015 року за всю його творчість. Премія Еміля-Ож'є 2016 року, присуджена Французькою академією, за роман «Повернення до Берратама» Премія "Культура та бібліотеки для всіх " 2017 року продовжиться Премія книгарень Ненсі — Le Point 2025 за книгу «Порожній будинок» Літературна премія газети Le Monde 2025 за роман «Порожній будинок» Читацька премія Ландерно 2025 року за роман «Порожній будинок» Гонкурівська премія 2025 року за роман «Порожній будинок»

Примітки та посилання

Література Jean Laurenti, " Laurent Mauvignier, l’écriture à hauteur d'homme ", dans Le Matricule des anges, n° 77 (octobre), p. 15-24, 2006 Julie Crohas Commans, " " L'obscurité entre nous ". Menace et fécondité du silence chez Laurent Mauvignier ", dans Temps Zéro (disponible en ligne), no 5, 2012 Nadine Added, Propos sur «Tout mon amour» de Laurent Mauvignier, Toulouse, En témoignage d'humanité, DL, 2012 La Langue de Laurent Mauvignier: une langue qui court, sous la direction de Jacques Dürrenmatt et Cécile Narjoux, Dijon, Éd. universitaires de Dijon, 2012 " L'Atelier de Laurent Mauvignier ", dans Vincent Josse, L'Atelier, d'après son émission sur France Inter, coll. " Histoire de l'art ", Flammarion, 2013, 250 p.

«Laurent Mauvignier: Miroir éclaté du réel» conférence à la Bibliothèque publique d'information.