Олексій Павлович Костюче́нко (31 березня 1930, Сєдове — 6 січня 2006, Маріуполь) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1968 року (Маріупольська організація)Костюченко Олексій Павлович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 360..
Життєпис Народився 31 березня 1930 року в селі Кривій Косі (нині селище Сєдове Кальміуського району Донецької області, Україна). У 1951 році закінчив Дніпропетровське художнє училище, де навчався у Тетяни Дроздової, Михайла Паніна, Миколи Погрібняка; 1956 року — геологічний факультет Дніпропетровського університету.
Після здобуття фахової освіти працював геологом у Таджицькій Радянській Соціалістичній Республіці. 1993 року переїхав до Маріуполя. На творчій роботі.
Мешкав у Маріуполі в будинку на провулку Підгірному, № 14. Помер у Маріуполі 6 січня 2006 року.
Творчість Працював у галузі станкового живопису (у реалістичному стилі створював портрети, пейзажі). Серед робіт:
«Студент-геолог (Автопортрет)» (1953); «Багатий улов» (1955); «Автопортрет» (1963; 1964); «Таджик-робітник» (1964); «Юний художник» (1965); «Кримська осінь» (1968); «Свердловина на Любочі» (1968); «Геолог» (1968); «Сосна» (1970); «Геолог із рюкзаком» (1972); «Ріка» (1972); «Кисловодський етюд» (1975); «Таджицьке подвір'я» (1979); «Гори» (1980-ті); «Джерело» (1980); «Долина Магоу» (1983); «Човни та чайки» (1990); «Старий причал» (1993). </div> З 1955 року брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Душанбе у 1965, 1967, 1980, 1983, 1986, 1988 роках, Гурзуфі у 1968 році, Москві у 1970 році, Маріуполі у 1995, 1997, 2001 роках.
Окремі роботи зберігаються у Маріупольському краєзнавчому музеї, Національному музеї Таджикистану та Художньому фонді Таджикистану в Душанбе.
Примітки
Література