Західний палацЁлшин Д. Д. «Дворцы» древнего Киева и византийские резиденции IX—XV вв. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2021. — № 2 (84) — C. 182—183 — будівництво палацового типу в місті Володимира (дитинці Києва), відкрита археологами на початку XX століття на південний захід від Десятинної церкви. Разом із двома сусідніми палацами (Північно-східним та Південним) був частиною унікального на Русі палацового ансамблю, який був зведений наприкінці X — початку XI століття за правління Володимира Святославича тими ж майстрами з Імперії ромеїв, які будували Десятинну церквуПопов И. О. Княжеские резиденции домонгольской Руси (генезис и классификация) // СПб. — 1998. — C. 34—36..
До наших днів у Десятинному провулку збереглися фрагменти фундаменту, серед яких було виявлено дві поздовжні стіни завдовжки понад 35 м (їхні краї поки не знайдено), розташовані на відстані 9 м одна від одної, а також дві поперечні стіни, що формували всередині будівлі квадратне приміщення. Споруда мала кам'яний фундамент і стіни, зведені з плінфи та каменю в техніці, що ідентична муруванню Десятинної церкви, причому поздовжня вісь церкви була майже точно перпендикулярною до осі палацу — це свідчить про композиційний зв'язок обох об'єктів, розділених площеюАсеев Ю. С. Архитектура древнего Киева / Рец. И. А. Игнаткин. — Киев: Будівельник, 1982. — С. 23—24..
Окремі автори припускали довжину Західного палацу до 75 мХолостенко Н. В. З історіï зодчества Древної Руси Х ст. // Археологïя, № 12. Київ. 1965. — C. 61—85. і виходили з того, що знайдене квадратне приміщення було центральним і симетрично фланкувалося з обох боків прямокутними приміщеннями. Однак пізніші розкопки виявили асиметричну структуру будівлі з вузькими східною та західною галереями розмірами близько 54×24 м.
Західний палац традиційно ототожнюється з головною резиденцією князя. Є також припущення, що він, як і сусідні палаци, був гридницею з парадною, світською функцією, яка включала прийом гостей та бенкет дружини. Визначити конкретний архітектурний вигляд є вкрай складним, але якщо звернутися до мініатюр Радзивілівського літопису, то можна припустити, що весь палацовий ансамбль київського дитинця був довгими будівлями з баштоподібними конструкціями по краях, з численними арками і вікнами, через які освітлювався вікнами. Зовні будівлі можливо були прикрашені розписом та позолотою.
Кам'яна будівля була розібрана не пізніше кінця XI — початку XII століття, коли на його місці з'явилася садиба з кількох багатих житлових каркасно-стовпових споруд.
Примітки
Література
Посилання