Будинок на Андріївському узвозі, 24 — житловий будинок у Подільському районі Києва, на розі Андріївського узвозу та вулиці Воздвиженської. Зведений у 1898—1899 роках, ймовірно, за проєктом архітектора М. Горденіна. Розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» і в археологічно охоронній зоні. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 658-Кв). Станом на 2025 рік перебуває в аварійному стані.

Історія Перша документальна згадка про садибу, де стоїть сучасний будинок № 24, сягає 1840-х років. Ця ділянка площею близько 111 кв. сажнів належала київському міщанину Івану Кисилевському, тут стояла лише невелика хатка, відмічена на мапах середини XIX ст. Після смерті Івана Кисилевського садибу успадкували його дружина Матрона і малолітня донька Єфросинія. Не пізніше 1851 року Матрона померла від холери й одноосібною власницею садиби стала Єфросинія (у шлюбі Сичевська). Довгий час у садибі були лише дерев'яна з верандою, п'ятивіконна хата та невелика будівля господарського призначення.

Наприкінці XIX століття новим власником садиби став Лук'ян Іванович Білозоренко, який у січні 1897 року отримав від міської управи дозвіл на будівництво на цій ділянці двоповерхового з підвалом мурованого будинку секційного планування на кілька квартир. Проєкт цього будинку склав архітектор А. Дубицький, а наглядати за будівництвом мав архітектор М. Горденін. За невідомих причин будівництво відклали на рік, а в серпні 1898 року власник садиби отримав новий дозвіл на будівництво вже триповерхового будинку. Автором нового проєкту, ймовірно, був М. Горденін; новий проєкт відрізнявся від попереднього лише додатковим поверхом та пишнішим декором.

Спорудження будинку завершилося у 1899 році, коли новими власниками садиби вже стала родина Хрякових. Не пізніше 1905 року садиба перейшла у власність до дружини колезького радника Ганни Олександрівни Літинської, яка у 1906 році запланувала звести на незабудованій частині ділянки з боку вулиці Воздвиженської чотириповерховий з підвалом флігель, проте ці плани повністю не здійснилися: був зведений лише двоповерховий дерев'яний, обкладений цеглою будинок на мурованому цокольному поверсі. Цей флігель, як і зведена у 1907 році між ним та головним будинком кам'яна одноповерхова з антресолями будівля магазину, не зберігся. Приблизно тоді ж, у 1905—1907 роках у головному будинку перебудували перший поверх, замінивши два віконні прорізи на вітрину магазину та переробивши одне з вікон у двері.

У 1908—1909 роках у будинку містилася аптека К. К. Крайчевського, у 1909 році — бакалейний магазин Г. П. Загорського.

У наступні роки садиба часто змінювала власників: у 1909 році ним став міщанин Карл Ієронімович Носович, у 1910 році — дворянин Микола Павлович Прохоров, у 1914 році — відставний полковник Олександр Парфентьєвич Садовничий, у 1917 році — Мендель Йосипович Цеслер, син Йосипа (Іоселя) Кушелевича Цеслера, купця 1-ї гільдії, власника магазинів меблів і дзеркал. Останнім власником садиби на Андріївському узвозі, 24 у 1918 році став М. І. Горцвейн; за радянської влади садиба була націоналізована, але Горцвейн у 1922 році отримав її в оренду від губернського виконкому.

За радянських часів будинок був житловим.

Станом на 2009 рік мешканців будинку відселили. Того ж року комісія від Подільської РДА та пам'яткоохоронних організацій оглянула будинок і визначила його стан як незадовільний. Аналогічну резолюцію винесла комісія, яка обстежувала будинок у 215 році.

У 2011 році будівлі на Андріївському узвозі, 24 надали статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

За незалежної України будинок перейшов у приватну власність. Спочатку його власниками був банк «Неос Банк» (у минулому — «Банк Кіпру»), який 2015 року продав будинок компанії ТОВ «Універсум Пласт». Ця фірма уклала охоронний договір з умовою реставрації будинку протягом 2015—2016 років, проте жодних робіт так і не було проведено. У березні 2016 року «Універсум Пласт» взяла кредит на суму $4 млн у банку «Альфа-банк» під заставу будинку, проте вже 2017 року банк виставив будівлю на продаж.

У 2022 році були перші спроби незаконно, без жодних дозволів чи паспорту об'єкта, розібрати будівлю.

Нова спроба розібрати або радикально перебудувати будинок сталася на початку 2026 року, попри те, що за твердженням представників КМДА на на закритому засіданні Консультативної ради Департаменту охорони культурної спадщини розглянули та затвердили лише ескізний проєкт реставрації будинку. Втім, на думку активістів з охорони пам'яток, у будинку проводиться не реставрація, яка передбачає повне збереження всіх оригінальних елементів будівлі та, за потреби, відновлення втрачених з автентичних матеріалів, а реконструкція, в рамках якої від будинку може залишитися лише історичний фасад.

Опис Будинок № 24 стоїть на розі Андріївського узвозу та вулиці Воздвиженської, на ділянці зі складним рельєфом, через що має різну поверховість — три поверхи та напівпідвал з боку Андріївського узвозу та чотири поверхи з боку вулиці Воздвиженської. Будинок цегляний, фарбований, майже прямокутний у плані, наріжна частина зрізана під гострим кутом. Фасади вирішені в еклектичному стилі історизму, з елементами ренесансу та бароко, досить рясно декоровані ліпними елементами, які збереглися лише частково.

Фасад з боку Андріївського узвозу ширший, асиметричний, центральна вісь акцентована розкріповкою, що завершується еклектичним аттиком із круглим вікном горища, декорованим пласким замковим каменем та обрамленим короткими класицистичними пілястрами з іонічними капітелями та бароковими волютами, увінчує аттик трикутний фронтон із ліпним картушем у тимпані. Ліва вісь також підкреслена розкріповкою з прямокутним аттиком, прикрашеним ліпним квітковим орнаментом, і прямокутними балконами із кованими решітками на другому і третьому поверхах. Балкон другого поверху фланкований напівколонами коринфського ордеру, балкон третього — профільованими пілястрами; таке саме декорування мають і балкони у наріжній частині. Вікна прямокутні, розділені пілястрами, декорування на кожному з поверхів відрізняється: на третьому поверсі вікна розділені фільончастими пілястрами, прикрашені лиштвами і сандриками з ліпними картушами, підвіконні вставки у вигляді гірлянд, на другому поверсі — пілястри з канелюрами, підвіконні вставки мають ліпний рослинний орнамент, лиштви прості, вікна першого поверху — без лиштв, розділені рустованими пілястрами, у підвіконних вставках — поребрики. У центральній розкріповці на другому і третьому поверхах — дві пари здвоєнних вікон сходової клітки та один із входів, де збереглися оригінальні дерев'яні двері з різьбою у вигляді класицистичних портиків із трикутними фронтонами. Другий вхід розташований в наріжній частині, на перехресті вулицьФасад, що виходить на вулицю Воздвиженську, вужчий, має ширину в чотири віконні прорізи, декорування вікон і фасаду ідентичне.

Дворовий фасад майже не оздоблений.

Внутрішнє планування односекційне, первісно на кожному з поверхів було по дві квартири. В інтер'єрі будинку ще в 1990-х роках зберігалися ліпні декоративні елементи, зокрема, плафони і розетки.

Галерея

Примітки

Джерела

Посилання