Рада округу Трі-Ріверс проти голови Банку Англії UKHL 16 — судова справа у сфері та права ЄС, яка стосується відповідальності держави за захист вкладників, а також преюдиційного запиту в Європейському Союзі.

Рішення Палати лордів у цій справі було ухвалене у два етапи: питання європейського права вирішено у UKHL 33, а питання деліктного права Сполученого Королівства — у UKHL 16.

Факти Вкладники британського відділення Bank of Credit and Commerce International (BCCI), який збанкрутував у 1991 році, подали позов проти Банку Англії. Вони вимагали відшкодування збитків, стверджуючи, що фінансовий регулятор неналежно виконував свої наглядові функції. Позивачі зазначали, що Банк видав BCCI ліцензію у спосіб, що порушував вимоги Першої банківської директиви ЄЕС (77/780/EEC). Уряд зі свого боку доводив, що ця Директива не мала на меті наділяти приватних вкладників суб'єктивними правами, які можна було б захищати в суді.

Суддя першої інстанції (суддя Кларк) відхилив позов. Апеляційний суд також відхилив скаргу вкладників: судді Герст і Роберт Вокер склали більшість, тоді як суддя Олд висловив окрему думку.

Оскільки прецедентне право Англії не дозволяло притягнути регуляторний орган до відповідальності за звичайну недбалість (negligence) під час здійснення нагляду (через відсутність прямого обов'язку піклування перед вкладниками), позивачі були змушені будувати свою справу на набагато серйознішому звинуваченні — зловживанні службовим становищем (misfeasance in public office), що вимагало доведення недобросовісності або свідомої безвідповідальності чиновників.

Судове рішення Палата лордів постановила, що Директива була лише першим кроком до взаємного визнання дозволів держав-членів кредитним установам, а захист індивідуальних вкладників не був метою Директиви. Не було потреби звертатися до Європейського суду . Затримки та витрати на подання звернення були значними, враховуючи дуже малу ймовірність того, що вони могли б неправильно інтерпретувати.

Лорд Гоуп заявив, що Директива не визначає вкладника, а отже, не визначає клас осіб, які можуть мати права. Стаття 3(1) зобов'язує держави-члени вимагати від кредитних установ наявності повноважень на здійснення діяльності, але BCCI почала свою діяльність до прийняття Директиви. Статті 6 та 7 не покладають жодного обов'язку нагляду на національні органи влади.

Палата постановила, що звертатися до Суду ЄС немає потреби (застосувавши доктрину acte clair). Лорди пояснили, що ймовірність хибного тлумачення норм права була вкрай низькою, а додаткові затримки та судові витрати на таке звернення виявилися б невиправданими.

Див. також

Право Європейського Союзу

(апеляція UKHL з важливими наслідками для делікту неправомірного використання державних службових обов'язків).

Примітки