Cavendish Square Holding BV проти Макдессі та ParkingEye Ltd проти Бівіса UKSC 67 — знакові об'єднані судові справи в галузі англійського договірного права, які стосуються дійсності штрафних застережень (англ. penalty clauses), а також застосування Директиви ЄС щодо несправедливих умов у споживчих договорах.Clyde & Co., Cavendish Square Holding BV v Makdessi : ParkingEye Ltd v Barry Beavis (2015), published 23 September 2016, accessed 4 February 2023

Рішення у цих справах Верховний суд Великої Британії виніс 4 листопада 2015 року. Воно суттєво оновило усталене понад століття правове правило щодо штрафних санкцій: суд відмовився від старого тесту, який перевіряв, чи є сума «справжньою попередньою оцінкою збитків» (genuine pre-estimate of loss), замінивши його на тест «законного інтересу» та «пропорційного тягаря».

Коментатори рішення зазначили, що «ці справи вносять деякі бажані роз'яснення до законодавства в цій галузі».

Факти

Cavendish Square Holding BV проти Макдессі Справа розглядалася на основі узгоджених фактів. У лютому 2008 року пан Ель-Макдессі продав компанії Cavendish значну частку акцій у своєму бізнесі. Договір купівлі-продажу передбачав поетапну виплату ціни. Пункт 11.2 договору містив положення про заборону конкуренції. Пункти 5.1 і 5.6 встановлювали, що у разі порушення заборони на конкуренцію Макдессі втрачав право на отримання проміжних і фінальних платежів, а також міг бути зобов'язаний продати решту своїх акцій за зниженою ціною (без урахування вартості гудвілу).

Макдессі порушив умову про неконкуренцію. Коли Cavendish застосувала санкції, Макдессі заявив у суді, що ці пункти є «штрафними застереженнями» (penalty clauses), а отже, відповідно до англійського права, не підлягають виконанню.

ParkingEye Limited проти Beavis Пан Бівіс припаркував свій автомобіль на стоянці торговельного центру біля залізничної станції Челмсфорд. Управлінням автостоянки займалася компанія ParkingEye Ltd. На парковці були розміщені помітні знаки, які повідомляли: «Максимальний час перебування — 2 години» та «Недотримання правил призведе до стягнення плати за паркування у розмірі 85 фунтів стерлінгів».

Бівіс перевищив ліміт часу на 56 хвилин. ParkingEye надіслала йому вимогу сплатити £85. Бівіс відмовився, стверджуючи, що ця сума є штрафом, який не підлягає виконанню, і є несправедливою умовою згідно з Положеннями про несправедливі умови в споживчих договорах 1999 року.

Судове рішення Верховний суд більшістю голосів (суддя лорд Тулсон висловив окрему думку щодо справи ParkingEye) постановив, що положення у справі Cavendish не були незаконними штрафами, а у справі ParkingEye стягнення у розмірі £85 не було ані незаконним штрафом, ані порушенням правил захисту прав споживачів.

Суд визначив, що сума £85 не була несправедливою умовою. Хоча ця сума значно перевищувала фактичні фінансові збитки компанії ParkingEye від затримки одного автомобіля, компанія та власники торговельного центру мали законний інтерес у забезпеченні ротації паркувальних місць для інших клієнтів. Стягнення £85 забезпечувало бізнес-модель, яка дозволяла надавати перші дві години паркування безкоштовно. Суд вирішив, що «розумний автомобіліст» об'єктивно погодився б на такі умови.

Значення Коментатори рішення зазначили, що «ці справи надають деякі бажані роз'яснення законодавству в цій галузі», і що в майбутньому «здається, що там, де сторони укладали контракт на рівних умовах та за допомогою професійних консультантів, стороні, яка сплачує штрафні санкції, тепер буде набагато важче оскаржити дійсність цих положень на тій підставі, що вони є штрафом». Інші припустили, що «вирішивши відмовитися від визнаної надмірно жорсткої категоризації штрафних положень у справі Данлоп, Верховний Суд, пояснюючи та оновлюючи законодавство в цьому захопливому рішенні, створив певну невизначеність у комерційному світі».

Інші наслідки для справедливого відшкодування У справі Shiloh Spinners Ltd проти Harding Палата лордів постановила, що правового захисту у вигляді позбавлення від конфіскації «не обмежується жодним конкретним типом справи». Судовий комітет Таємної ради згодом підтвердив цей принцип у справі Cukurova Finance International Ltd проти Alfa Telecom Turkey Ltd, заявивши, «що засіб правового захисту у вигляді конфіскації в принципі доступний, коли йдеться про позбавлення від майнових або володільних прав, на відміну від просто договірних прав, незалежно від типу відповідного майна».

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки