Ярослáв Петро́вич Стеци́шин (13 лютого 1959 — 6 вересня 2020, Красне Золочівського району Львівської області) — український педагог, краєзнавець, громадський діяч, дослідник історії та культури Бузеччини, Відмінник освіти України, почесний громадянин Буського району.
Життєпис Народився 13 лютого 1959 року в селищі міського типу Красне Буського (тепер Золочівського) району Львівської області у сімʼї залізничника Петра Григоровича Стецишина та вчительки початкових класів Марії Іванівни Дубас. Упродовж 1966–1976 років навчався у Красненській середній школі №1, яку закінчив із золотою медаллю. З дитинства виявляв глибокий інтерес до гуманітарних і природничих наук, зокрема історії та географії. Перші кроки у краєзнавчих розвідках почав робити ще у шкільні рокиСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Формуванню світогляду майбутнього дослідника значно сприяло родинне середовище: батько, працюючи машиністом теплопотяга на Львівській залізниці, залучав сина до подорожей Україною та за її межі. Під час літніх відпусток батька хлопець мав нагоду відвідати низку ключових адміністративних й історико-культурних центрів України та тогочасного Союзу, зокрема Київ, Львів, Одесу, Канів, Москву, Ленінград, Петродворець, Волгоград, чимало цікавих природних обʼєктів рідного краю. Ранній досвід подорожей, безпосереднього спостереження за різноманіттям ландшафтів, ознайомлення з історичними памʼятками став важливим підґрунтям для майбутнього вибору фаху та дослідницького підходу, заснованого на пріоритеті польових спостереженьСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Вагомим чинником професійного самовизначення Ярослава Стецишина стало й шкільне середовище, де під впливом фахових наставників – вчителів історії та географії – дитяче зацікавлення мандрівками трансформувалося у свідомий науковий інтерес. Не останню роль тут зіграла постать місцевої вчительки географії Бойко Анастасії Михайлівни, яка не лише майстерно на високому професійному рівні викладала предмет, а й активно залучала своїх вихованців до туристсько-краєзнавчої роботиСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне). Цю методику викладання географії у майбутньому перейняв та вдосконалив її учень.
Після закінчення школи, у 1976–1977 роках навчався у Львівському технічному училищі №12 (нині – коледж «Інфокомунікації» при НУ «Львівська політехніка») та деякий час працював за фахом – монтажником радіоапаратури у виробничому обʼєднанні «Електрон»Особова справа №51423. Стецишин Ярослав Петрович. – Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. – Арк. 30.
Упродовж 1977–1979 років проходив строкову військову службу в Далекосхідному військовому окрузі. Служба проходила в Уссурійському краї на узбережжі Тихого океану. Перебування у віддаленому від рідного краю регіоні, з його унікальними природними умовами, стало важливою подією в житті юного дослідника. Там, у Приморʼї, він мав нагоду не лише безпосередньо познайомитися з екзотичною природою краю, спостерігати специфічні кліматичні явища, зокрема дію зимових та літніх мусонів, але й зіткнутися з існуванням українських поселень Зеленого Клину, про які не згадували тогочасні підручники історії. Це спонукало його до глибоких роздумів про причини появи цих осередків й життєздатність української ідентичності в повній відірваності від БатьківщиниСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Після демобілізації з армії, у 1980 році, вступив на навчання до Львівського державного університету імені Івана Франка на географічний факультет. Продовжував провадити туристсько-краєзначу діяльність, разом із друзями-студентами багато подорожував Карпатами та різними місцями колишнього СРСР. Зокрема побував у країнах Балтії, Білорусі, у Криму, на Кавказі, у Ленінграді, Мурманську, Архангельську, Москві, Києві. Брав активну участь у численних міжвузівських наукових експедиціях та польових практиках, у роботі студентських науково-практичних конференціях за їхніми результатами. У 1985 році був нагороджений дипломом I ступеня переможця Всеукраїнського республіканського конкурсу студентських наукових робіт. Досліджував антропогенний вплив на природні комплекси Карпат та передгірських територій, зокрема на Чорногірський масив, Горгани, Свидовець, Вулканічні Карпати, Домбровський карʼєр калійних солей у КалушіОсобова справа №51423. Стецишин Ярослав Петрович. – Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. – Арк. 30Стецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Мавши всі підстави для продовження навчання в аспірантурі та карʼєри науковця у Львові, Ярослав Стецишин обрав для себе професію сільського педагога. Упродовж 1985–1992 років працював вчителем географії та історії у середній школі села Соколя Буського району (нині – Соколянський ЗЗСО I–II ступенів). У серпні 1992 року перейшов на роботу до Красненської середньої школи №1 (нині – Красненський ОЗЗСО I–III ступенів №1), де майже три десятиліття працював вчителем географії та економіки. З 1996 до 2019 року обіймав посаду заступника директора з навчально-виховної роботиСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Помер Ярослав Стецишин 6 вересня 2020 року на 62 році життя від важкої хвороби. Похований у рідному Красному.
Педагогічна діяльність
У своїй педагогічній роботі активно впроваджував методику краєзнавчих експедицій та польових досліджень, організовуючи для учнівської молоді численні туристичні походи маршрутами різної складності (всього понад 70 походів) у Карпатах та ознайомлюючи їх з ключовими історико-культурними памʼятками Західної УкраїниСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне). Під його керівництвом учні здійснювали сходження на знакові вершини української історії – гори Маківка та Лисоня, підіймалися на найвищу точку України – Говерлу. Його вихованці неодноразово були учасниками районних та обласних змагань з техніки пішохідного туризму й орієнтування на місцевостіСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Географія походів охоплювала широку територію Галичини, Поділля та Карпатського регіону, зокрема скельні комплекси в Уричі (Тустань) та Бубнищі (Скелі Довбуша), гіпсову печеру «Кришталеву» на Поділлі, гору Тростян у Славському, памʼятки оборонної архітектури Олеського та Підгорецького замків. Педагог знайомив своїх учнів і з етнографією краю та традиційними ремеслами, організовуючи візити до осередку чорної гаварецької кераміки на ЗолочівщиніСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Своїй рідній школі Ярослав Стецишин присвятив 27 років безперервної педагогічної та адміністративної діяльностіСтецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] / Рукопис.— Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне) .
Краєзнавча та дослідницька діяльність Значну частину свого життя присвятив дослідженню історії рідного краю – Красного і прилеглих сіл. Результатом цієї пошукової роботи стали краєзнавчі видання – своєрідний літопис сіл – «Про історію села Соколя та окремі сторінки з історії Надбужанського краю» (1991) та «Історія Красного» (2000; доповнена і перевидана у 2002 і 2007). Головна заслуга цих праць полягає у систематизації різних відомостей з історії краю, зокрема історії повсякдення, соціально-економічної історії, військової історії, національно-визвольних змагань, історії церкви, шкільництва, культурного життя громади тощо.
Краєзнавчі пошуки автора базувалися на власному багаторічному спостереженні за місцевістю та вивченні доступних архівних та бібліотечних фондів (ЦДІАЛ, ДАЛО, Відділу рідкісної книги ЛННБ ім. В. Стефаника, а також місцевих архівів та бібліотек) – зокрема було введено до наукового обігу значну кількість документів, починаючи з кінця XVII століття – контракти коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, заяви буських старост, орендарів з Красного; журнали обліку і планів земельних ділянок, картотеки та журнали землевласників; викази доходів, сервітути, метрики, звіти, протоколи, листування, шематизми духовенства й багато іншогоСтецишин Я. Історія Красного. — Буськ, 2007. — 216 с..
Джерелознавчу цінність складають й матеріали з історії XX століття – соціально-економічного, повсякденного життя, національно-визвольних змагань, історії церкви, шкільництва, культурного життя громади – архівні матеріали, статистичні дані, матеріали періодичних видань, а також зафіксовані автором усні свідчення – спогади місцевих старожилів. Важливе значення роботи полягає й у документуванні відомостей про репресованих (засуджених радянськими судами та вивезених до Сибіру) жителів краюСтецишин Я. Історія Красного. — Буськ, 2007. — 216 с..
Окрім краєзнавчих нарисів, опублікував також два посібники (у співавторстві з колегами-географами) – «Бузеччина. Природа і господарство» (1996) та «Основи технології виробництва» (2009)Стецишин Я. П. Автобіографія [нотатки] /Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне). Брав активну участь у щорічних Форумах літописців-краєзнавців Буського району.
Природничі спостереження Важливою складовою наукового доробку Ярослава Стецишина є цикл системних метеорологічних та фенологічних спостережень краю. Упродовж кількох десятиліть він вів щоденники спостережень за погодою у Красному, де фіксував основні атмосферні показники, зокрема: температуру повітря (заміри проводив тричі на добу – о 7:00, 14:00 та 21:00) із виведенням середньодобових та середньомісячних значень; тип опадів, хмарність; атмосферний тиск, вологість повітря й напрям вітру. Ці щоденники складають наукову та джерелознавчу цінність як унікальний архів даних про мікроклімат Надбужжя останньої чверті XX століття – кінця 2010 роківСтецишин Я. П. Спостереження за погодою/ Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).
Поряд з із записами стану погоди, автор вів особисті нотатки побутового життя, що фіксують господарський цикл (наприклад, терміни проведення сезонних робіт, висадки сільськогосподарських культур), економічний контекст (ціни за різноманітні послуги й товари, курс валют), хроніку соціального та культурного життя громади та школи (поїздки, походи в гори, відзначення ювілейних дат, виступи місцевих хорів, змагання з туризму тощо), хроніку будівництва історико-краєзнавчого музею в КрасномуСтецишин Я. П. Спостереження за погодою/ Рукопис. —Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне.
Музейна діяльність Прагнення систематизувати численні знахідки своїх багаторічних наукових розвідок з історії сіл Бузеччини для місцевих громад та популяризації історії краю серед туристів стало поштовхом до музейної діяльності краєзнавця. Покидаючи Соколянську школу у 1992 році, Ярослав Стецишин створив там музей історії та етнографії села Соколя. Наступним етапом у цій справі стало відкриття історико-краєзнавчого музею в Красному.
Історико-краєзнавчий музей селища Красне Див. детальніше: Історико-краєзнавчий музей селища Красне
Музей у Красному був відкритий 27 листопада 1997 року під час святкувань з нагоди сторічного ювілею від дня заснування в селищі товариства «Просвіта». Він розташовувався у щільному приміщенні на вулиці Пророка Іллі, 16. На час відкриття фонди музею складали понад 600 одиниць зберігання й становили переважно розповіді про визначних людей Красного, археологічні експонати, знаряддя праці й побуту минулогоСтецишин Я. П. Історико-краєзнавчий музей селища красне [нотатки] /Рукопис. — Особистий архів Ярослава Стецишина (Красне).