Панорамний живопис — живописні твори, що надають панорамний, обширний погляд на певний об'єкт — часто пейзаж. Ширина панорамних зображень у декілька разів більша за висоту.

Історія Ідея панорами існувала в живописі ще принаймні з 20 року н. е., як це відомо з фресок у Помпеях. Пейзажний живопис у китайському мистецтві існує з династії Тан (618—907) і зображає природні пейзажі. Ранні зразки демонструють природу без людей, пізніші, династій Мін (1368—1644) та Цін (1644—1911) залучають більше людей до сцени. Такі картини малювалися на сувоях, які підвішувалися в приміщенні.

Слово «панорама» запровадив наприкінці XVIII ст. англійський художник Роберт Баркер для опису серії картин, розміщених на стінах циліндричної кімнати. Цей інноваційний підхід, винайдений ним у 1767 році, дозволяв глядачам бачити пейзажі майже так, якби вони були під відкритим небом. Фактично, велика картина оточувала глядачів.

Роберт Баркер створював півколові, але потім були й повноколові панорами. Панорама Лондона (1792) здобула успіх; після цього в 1793 році було побудовано ротонду Лестер-сквер, де були представлені інші роботи, такі як «Лондонська перемога Гоу» та «Славне перше червня» (1795). Один із синів Баркера, Генрі Астон, продовжив справу батька, створивши панорами «Битва при Ватерлоо» (1815) та «Коронація Георга IV» (1822).

Роберт Фултон, американський художник, винахідник і підприємець, у 1799 році отримав патент, який давав йому ексклюзивні права на панорамний живопис протягом наступного десятиліття у Франції. У той же час розпочалося будівництво двох ротонд у «Саду Капуцинів», який став одним із найпопулярніших місць у Парижі. Одна з ротонд відкрилася у вересні 1799 року, а незабаром відкрилася й інша. Панорама була настільки популярною, що Інститут Франції призначив комісію для оцінки культурної цінності цього нового виду мистецтва; отриманий звіт був дуже позитивним.

Панорамне мистецтво стало особливо популярним у Парижі в 1820-х роках. Найпопулярнішою формою панорамного мистецтва була велика увігнута картина, що забезпечує огляд природного або міського пейзажу. Для створення панорам застосовувалося спеціальне обладнання: камера-обскура, панорамограф, камера-люціда, діаграф. Ці пристрої дозволяли проєктувати реальне зображення на поверхню і виконувати контури з реалістичною точністю.

Розвитком панорамного живопису стала панормана фотографія. Один з перших патентів на фотокамеру для панорманої зйомки отримав австрієць Йозеф Пухбергер у 1843 році. У 1894 році Чарльз А. Чейз продемонстрував свій стереоптикон-циклораму, що складався з восьми проеєкторів, які проєктували 16 фотослайдів на внутрішню поверхню циліндричного екрана. Цей винахід пізніше був удосконалений кінорамою Рауля Грімуен-Сансона, що мала великий успіх на Всесвітній виставці 1900 року в Парижі. В Англії інтерес до панорам вщух і між 1880 і 1900 роками там не було намальовано жодної нової панорами.

Галерея

Примітки