Будинок на Андріївському узвозі, 13-Б — будівля у Подільському районі Києва, на Андріївському узвозі, колишній флігель садиби Листовничого. Зведений у 1846 році (за деякими джерелами помилково — в 1860-х роках), є одним із найстаріших будинків на вулиці. Розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» і в археологічно охоронній зоні. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 992-Кв). З радянських часів і до осені 2024 року в будівлі розташовувалося легендарне кафе «Під липою».

Історія Садиба, де стоїть сучасний будинок № 13-Б, відома ще з початку XIX ст., вона належала міщанину Івану Руденку і позначена ще на плані 1803 року. Згідно з цим планом у садибі був невеликий дерев'яний будинок, який згорів під час Подільської пожежі 1811 року. Під час перебудови післяпожежного Подолу за планом архітектора В. Гесте, ця садиба, на відміну від багатьох інших, свої межі не змінила. Близько 1817 року садибу самовільно захопили брати Медведєви (або Ведмедєви), які звели на ній дві дерев'яні хатки. Брати звернулися до міської влади з проханням дозволити подальшу забудову садиби, проте їм спершу відмовили через відсутність документального підтвердження їхнього права власності на цю ділянку, але наступного, 1818 року, після сплати так званого «кріпосного мита» у розмірі 20 карбованців 30 копійок брати все ж таки отримали право власності на садибу. На місці хатинок Медведєви спорудили одноповерховий дерев'яний будинок, який, втім, довго не простояв і був знесений під час розширення Андріївського узвозу.

У 1846 році новий власник садиби № 13, міщанин Іван Іванович Медведєв (син одного з братів, Івана Медведєва) отримав від Київської губернської будівельної комісії дозвіл на розширення садиби та будівництво в ній дерев'яного будинку за «зразковим» проєктом № 3 (тобто будинок із фасадом шириною на три вікна). Фінансував будівництво також брат Івана Степан, який пізніше продав братові свою частину за 200 карбованців. Проєкт будинку затвердив у вересні 1846 року Київський військовим генерал-губернатор Д. Г. Бібіков.

У деяких сучасних джерелах будинок № 13-Б помилково датують 1860-ми роками, проте він ще зображений на акварелі художника М. Сажина, написаної наприкінці 1840-х. Також будинок видно на фото військового інженера Д. Біркіна «Вид на Старый город» 1872 року. Після смерті Івана Медведєва не пізніше 1887-го року садибу успадкував його син Федот, який 1888 року продав її за 4,5 тис. карбованців купчисі Вірі Літошенко.

За радянських часів будинок всередині перебудували під заклад харчування. З 1980-х років до 2025 року тут розташовувалося відоме серед киян кафе «Під липою» (або корчма «Під липою»), яке у 2000-х — 2010-х роках мало назву «Світлиця», але з 2018 року повернуло історичне найменування. У 1980-ті — 1990-ті кафе було популярне серед представників богеми та мистецтва, особливо серед митців, чиї майстерні розташовувалися на Узвозі.

У 1998 році наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 2 квітня 1998 року № 15 будинку надали статус щойно виявленого об'єкту культурної спадщини, у 2016 році його внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Восени 2024 року КМДА визнала будівлю аварійною, хоча зовнішніх ознак цього не було, кафе «Під липою», яке орендувало приміщення, закрилося. За словами очільниці Департаменту охорони культурної спадщини КМДА будинок знаходиться у комунальній власності міста, здається в оренду і потребує повної реставрації. Попередній орендар не дбав про будівлю, а також не сплачував оренду, через що накопичився борг у розмірі 800 тис. грн. Органи міської влади подали в суд, який вирішив справу на користь міста і розірвав договір оренди. У серпні будинок через торги в системі Prozorro передали у довгострокову оренду на 15 років іншому приватному інвестору для розміщення закладу харчування. За умовами тендеру інвестор мав протягом року зробити своїм коштом реставрацію пам'ятки. Ця подія занепокоїла активістів з охорони пам'яток, які вважали, що міська влада під просто віддала старовинний будинок забудовнику.

У грудні 2025 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив проєкт перебудови будинку, за яким передбачалися демонтаж внутрішніх перекриттів, розбирання даху та створення всередині сучасного open-space простору, тобто від історичної будівлі за цим проєктом мали лишитися тільки стіни. У січні 2026 року у будинку почалися будівельні роботи. Перебудова історичної садиби знову викликала резонанс у колі київських активістів-пам'яткоохоронців. 27 січня 2026 року на сайті КМДА вони зареєстрували петицію на захист пам'ятки, проте вона не набрала достатньої кількості підписів. 28 січня один з активістів, що захищали пам'ятку, заявив, що в будівлі повністю знищили старовинні інтер'єри. На вимогу громадськості представники КМДА провели перевірку будівельних робіт, яка не виявила порушень. За словами Анатолія Ізотова, головного архітектора заповідника «Стародавній Київ» були демонтовані не автентичні елементи інтер'єру, а гіпсокартонні перегородки та декоративна обшивка стін, зроблені наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років (власне, інтер'єри кафе), які шкодили оригінальним дерев'яним конструкціям будівлі, а стеля в будинку була розібрана ще у 1980-х роках під час перебудови будівлі під кафе. 29 січня інспектори Департаменту територіального контролю заборонили проведення будь-яких робіт через відсутність необхідних при будівельних роботах контрольної картки на порушення благоустрою, встановленого будівельного паркану та інформаційного щита. Однак незабаром Київська прокуратура відкрила кримінальне провадження по п. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України «Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин». 4 лютого суд наклав арешт на будинок як на речовий доказ у кримінальній справі.

Опис Будинок одноповерховий, дерев'яний, з напівпідвалами, стіни тиньковані, дах вальмовий. Чільний фасад має три прямокутні віконні прорізи, вікна закриті дерев'яними різьбленими і лакованими ставнями.

В літературі Кафе «Світлиця» як спадкоємець корчми «Під липою» згадується у книзі Володимира Васильєва «Лик Чёрной Пальмиры»Глава перша.

Галерея

Примітки

Джерела