Андрій Анатолійович Варламов ( 25 квітня 1954, Київ) — італійський фізик конденсованого стану українського походження, який працює над надпровідністю, флуктуаційними явищами, фізикою графену та термоелектрикою. Він є головним дослідником в Інституті надпровідників, оксидів та інших інноваційних матеріалів і приладів (SPIN-CNR) у Римі, Італія.

Дитинство та освіта Андрій Варламов народився 25 квітня 1954 року в Києві, Україна. У 1971 році він закінчив Київський природничо-науковий ліцей № 145. Того ж року він вступив до Московського фізико-технічного інституту, а через шість років отримав ступінь магістра з відзнакою в Інституті Ландау. Відразу після цього він розпочав навчання в докторантурі під керівництвом А. А. Абрикосова у Московському інституті сталі та сплавів і отримав ступінь доктора філософії з фізики конденсованого стану в 1980 році. У тому ж університеті йому було присвоєно ступінь габілітату (доктора фізико-математичних наук) у 1988 році.

Професійна кар'єра З 1981 по 1999 рік він працював науковим співробітником, старшим науковим співробітником (1985), доцентом (1987) та професором (1990) на кафедрі теоретичної фізики Московського інституту сталі та сплавів. У 1993 році він став запрошеним науковим співробітником групи теорії конденсованого стану Аргоннської національної лабораторії в США, а потім, починаючи з 1996 року, працював запрошеним професором, спочатку в Римському університеті Тор Вергата, з 1997 по 2000 рік, обіймав ту саму посаду в Університеті Бордо та Флоренції. З 1999 по 2005 рік він був запрошеним професором в Університеті Міннесоти та Павії. В Римському університеті Тор Вергата він донині є доцентом. З 1999 року він працює директором з досліджень в Інституті надпровідників, оксидів та інших інноваційних матеріалів і приладів Італійської національної дослідницької ради (SPIN-CNR).

У 2018 році Андрій Варламов та Андреас Глац написали те, що стало відомим як рівняння ідеальної піци.

Почесні звання У 2009 році його було обрано членом-кореспондентом Istituto Lombardo Accademia di Scienze e Lettere Brera. У 2011 році йому було присвоєно ступінь почесного доктора в Інституті теоретичної фізики імені Боголюбова. У 2014 році йому було присвоєно ступінь почесного доктора в Середземноморському інституті фундаментальної фізики. З 1985 року він є членом редакційної колегії (1986—1992 рр. — заступник головного редактора) науково-популярного журналу для студентів «Квант» Російської академії наук.

Нагороди

1971 — Перший приз на V Міжнародній олімпіаді з фізики (IPhO) 1986 — Премія Ленінського комсомолу з фізики (Державна премія СРСР для молодих вчених) 2015 — Премія Le Prix Roberval Grand Public за книгу «Калейдоскоп тіла» (у співавторстві з Аттіліо Рігамонті та Жаком Вілленом) 2018 — Премія імені Боголюбова Інституту теоретичної фізики імені Боголюбова, Україна

Книги

1984 — Энциклопедический словарь юного физика 1987/2002/2005/2014/2017 — Удивительная физика 1997 — Fisica, che meraviglia! 1997 — Флуктуаційні явища у високотемпературних надпровідниках 2001/2004/2012 Чудеса фізики 2002/2009 — Фізика надпровідників 2005/2009 — Теорія флуктуацій у надпровідниках 2007 — Теорія флуктуацій в сверхпроводниках 2007 — Magico Caleidiscopio della Fisica 2011 — Основи надпровідної наноелектроніки 2011 — Maravillas De La Fisica 2014 — Чудеса фізики (китайська) 2014 — Le kaleidoscope de la Physique 2016 — Чудеса фізики I (японська) 2017 — Чудеса фізики II (японська) 2020 — Несамовита фізика. Скрипка, піца, вино і надпровідність 2023 — Калейдоскоп фізики

Посилання