У канадському футболі сингл, також званий «сингл-поїнт» або руж (single, single point, rouge) — це одноочковий результат, який нараховується за певні ігрові ситуації, коли м'яч вбивається в енд-зону, а команда, що приймає, не повертає його звідти.

Правила

Сингл зараховується, коли м'яч вибивається ногою в енд-зону у будь-який законний спосіб (за винятком реалізації — вдалої чи ні — або влучного філд-голу) і команда, що приймає, не повертає і не вибиває м'яч зі своєї енд-зони.

Суддя сигналізує про зарахування сингла підняттям правої руки з витягнутим вказівним пальцем.

Після зарахування синглу команда, що приймає, отримує право розпочати володіння м'ячем зі своєї 35-ярдової лінії (за правилами ) або 40-ярдової лінії (за правилами КФЛ).

Якщо сингл зараховано внаслідок невдалої спроби філд-голу, команда, що пропустила, має право розпочати розіграш з попередньої лінії сутички.

Сингли не зараховуються, якщо ситуація не пов'язана з ударом ногою. Таким чином, перехоплення або фамбли, підібрані захистом і опущені на газон у власній енд-зоні, кваліфікуються як тачбек, і очки не нараховуються. За правилами Football Canada, якщо при кік-оффі м'яч залітає в енд-зону, а потім виходить за межі поля, не торкнувшись землі чи гравця, це також є тачбеком; у КФЛ же за це теж зараховується сингл. У кожному з вищезгаданих випадків команда, що захищається, отримує м'яч на своїй 25-ярдовій (правила КФЛ) або 20-ярдовій лінії (правила Football Canada).

До 1970-х років м'яч, який при спробі філд-голу влучав у штангу або перекладину, але не залітав у ворота (так званий doink) вважався «живим». Таким чином, якщо він після влучання у штангу відскакував в енд-зону і не був повернутий, можна було заробити сингл. Починаючи з 1970-х, канадський футбол перейняв американські правила, згідно з якими м'яч вважається «мертвим» у момент торкання конструкції воріт, тому сингл у таких випадках більше не зараховується.

В офіційних правилах сингл також називають «руж» (, що значить «червоний»). Походження цієї назви незрозуміле.

Канадська футбольна ліга

КФЛ неодноразово обговорювала питання скасування синглу, але всі пропозиції були відхилені. Пропозиція 2005 року щодо скорочення кількості сценаріїв, що призводять до синглу під час невдалих спроб філд-голу, також не мала успіху. Менш радикальна пропозиція передбачала скасування синглу під час пантів та спроб філд-голу, які вилітають за межі поля в бік енд-зони — така зміна усунула б «втішне» очко за невдалу спробу забити м'яч у . Інші пропозиції пропонували зараховувати руж лише за удари, здійснені з певного місця, або за умови, що була можливість повернути м'яч (тобто він торкнувся енд-зони або гравця команди, що приймає, але не був винесений назад у поле).

Найменш результативна гра в історії CFL — перемога Алуетт-де-Монреаль над з рахунком 1–0 у 1966 році. Єдиним набраним у тій грі балом став сингл у четвертій чверті внаслідок невдалої спроби філд-голу.

У КФЛ та її лігах-попередницях рекорд за кількістю набраних синглів одним кікером за один матч належить Бену Сімпсону з «Гамільтон Тайгерс», який заробив 11 синглів у матчі проти «Монреаль AAA» 29 жовтня 1910 року (підсумковий рахунок був 14–7 на користь Гамільтона). Однак це відбулося до заснування сучасної КФЛ, тому цей результат не зараховується як офіційний рекорд ліги.

Інші футбольні кодекси

В американському футболі сингли, подібні до канадських, не використовуються. Команда, що приймає м'яч, мають право заземлити його у себе в енд-зоні, що дає тачбек; вибивання м'яча за межі поля через енд-зону також призводить до тачбеку. В обох випадках команда, що приймає, отримує м'яч на своїй 20- або 25-ярдовій лінії, залежно від рівня гри. Єдиним винятком, коли в американському футболі можна заробити одне очко, є конверсійний сейфті, правило якого діє і в канадському футболі.

Сингл використовували деякі ліги арена-футболу — зокрема , та (усі вони зараз не існують). Відроджена в 2024 році (AFL) також прийняла цю концепцію.

Сингл в арена-футбол і можливий лише під час кік-оффів, якщо команда, що приймає удар, не встигає винести м'яч зі своєї енд-зони після отримання удару. NIFL та AIFA також дозволяли заробляти сингл, вибиваючи м'яч після кік-оффу безпосередньо у ворота (як філд-гол); цей тип синглу отримав прізвисько «uno» (ісп. «один» і згодом закріпився під ним у правилах AIFA.

В , , та ітерації AFL 2024 року цей тип удару оцінюється у два очки і називається «deuce» («два»). AFL 2024 також визнавала традиційний сингл, нараховуючи одне очко, коли м'яч досяг енд-зони команди, що приймає удар, і вона не змогла винести його звідти. У 2025 році визнала «deuce», але не сингл, але у 2026 році вона прийняла і сингл під назвою «one».

Концепція «руж» бере свій початок від кількох видів спорту в англійських державних школах початку XIX століття. В іграх та , у які грають і сьогодні, «руж» можна заробити після того, як м'яч потрапляє в локальний еквівалент енд-зони після зіткнення з іншим гравцем.

Шеффілдські правила — футбольний кодекс XIX століття — також використовували «руж» як допоміжний метод нарахування очок, як і перші правила, сформульовані Футбольною асоціацією у 1863 році.

Поняття «behind» в австралійському футболі за концепцією схоже на канадський сингл (оцінюється в одне очко, тоді як голи — у шість). Схожа ситуація спостерігається в гельському футболі, герлінгу та камогі (де м'яч, що потрапив у сітку, дає три очки, а м'яч, що пролетів над перекладиною — одне).

Примітки