Микола Петрович Некрасов (, , Москва — †, Санкт-Петербург) — російський філолог-славіст, професор, таємний радник, член-кореспондент Петербурзької академії наук, педагог Брестського кадетського корпусу та Бестужевських курсів.
Життєпис Походив із родини дворян.
Завершив навчання в Імператорському Московському університеті.
1853 р. почав службу в відомстві Російської імперії (до 6 вересня 1859 р.).
У період 6 вересня 1859 р. — 1 серпня 1866 р. був викладачем у Олександрівському Брестському кадетському корпусі.
1 серпня 1866 р. відновив свою службу у відомстві Міністерства народної освіти.
З 1867 р. почав працювати інспектором з фаховим 5-м класом.
1874 р. — мав чин дійсного статського радника Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1890/91 учебный год. — С. 194.. Одночасно був професором Імператорської римо-католицької духовної академії в м. Санкт-Петербург Список гражданским чинам IV класса. Исправлен по 20 января 1881 года. — С. 517—518. (№ 726).
У 1878—1881 рр. викладач Бестужевських курсівПрофессорско-преподавательский состав С.-Петербургских Высших женских (Бестужевских) курсов (1878—1918) / Приложение 14: Вахромеев О. Б., «Духовное пространство университета. Высшие женские (Бестужевские) курсы 1878—1918 гг.»: исследования и материалы. — СПб., 2003.
З 7 жовтня 1882 р. затверджений екстра російської мови зі слов'янськими діалектами у .
Від 1890 р. член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук на відділенні російської мови та словесності.
1895 р. отримав чин таємного радника. Член (з серпня 1896 р.) Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1898 год. — С. 62, 215..
1903 р. отримав фаховий 4-й клас.
Після смерті похований на Новодівочому цвинтарі м. Санкт-Петербург «Новодевичье кладбище», Маркина И. Л. и др., , изд. «Белое и черное», 2003 г. (участок 71, СН, лист 18: тайный советник Некрасов Николай Петрович похоронен в 1914 г. в 85 лет от роду; жена тайного советника Некрасова Н. П. София Ивановна Некрасова похороненная в 1900 г.).
Праці «Краледворская рукопись» (, 1872 г.); «Очерк сравнительного учения о звуках и формах древнего церковно-славянского языка» (, 1889 г.); «Заметка о двух статьях в договоре Игоря с греками 945 года» (: Типография Императорской Академии наук, 1902 г. — 12 с.); «О значении форм русского глагола» (, 1865 г.). Журнал Министерства народного просвещения: Заметки о языке «Повести временных лет» по Лаврентьевскому списку летописи. — , 1897 г. — 167 с.; «Начертание славянской грамматики» профессора Будиловича (1833 г.); «Наблюдения над языком Лаврентьевской летописи» («Известия отделения русского языка и словесности Академии Наук», 1896—1898).
Нагороди
орден св. Анни 2-го ст. (1870), орден св. Володимира 3-го ст. (1878), орден св. Станіслава 1-го ст. (1881), орден св. Анни 1-го ступеня, орден св. Володимира 2-го ст. (01.01.1889), медаль «На згадку про війну 1853—1856», медаль у пам'ять царствування імператора Олександра III, , , монарше благовоління (1878), грошові премії (1871, 1872).
Родина Дружина — Софія Іванівна Некрасова (07.09.1874 — †22.01.1900).
Станом на 1903 р. — вдівець, мав від шлюбу 2-х синів (1871 та 1873 років народження), 3-х доньок (1869, 1879, 1880 років народження).
Примітки
Джерела
Посилання
«Некрасов Николай Петрович» на офіційному сайті РАН, «Некрасов Николай Петрович» // Информационная система «Архивы Российской академии наук» (ИСАРАН), «Некрасов Николай Петрович» / Электронная библиотека «Научное наследие России», Калинников Павел, «Некрасов Николай Петрович»