— японський фентезійний фільм для дорослих 1969 року режисера Еїчі Ямамото за задумом Осаму Тедзуки. Фільм є першою частиною трилогії Animerama студії Mushi Production, орієнтованої на дорослу аудиторію; за ним послідували стрічки Cleopatra (1970) та Belladonna of Sadness (1973).

Фільм став хітом у Японії з доходом від прокату у 290 мільйонів єн, але був значною мірою ігнорований за межами внутрішнього ринку, отримавши обмежений реліз у США. Англійський дубляж фільму вважався втраченим, доки дистриб'ютор аніме Discotek Media не знайшов і не відреставрував його, випустивши на Blu-ray разом із оригінальною японською версією 24 листопада 2020 року. Англомовна версія була скорочена до 100 хвилин і записана в Італії. Фільм випередив успішний реліз «Пригоди кота Фріца», першого американського анімаційного фільму з рейтингом X, на три роки.

Сюжет Алдін, бідний мандрівний водонос, закохується в Міріам, прекрасну рабиню, яку виставили на аукціон у Багдаді, проте Хавасалакум, син начальника поліції, купує її. Перш ніж він встигає забрати її додому, піщана буря перериває аукціон. Алдін користується нагодою, щоб викрасти рабиню, рятуючи її від неволі. Вони ховаються від переслідувачів у покинутому особняку, де займаються сексом; за ними таємно спостерігає господар будинку Шаліман, який замикає їх і наказує продовжувати.

Тим часом Бадлі, права рука начальника поліції, приводить жінку до схованки сорока розбійників, де вони бенкетують і займаються з нею сексом. Камахакум, ватажок сорока розбійників, розганяє всіх, включаючи свою доньку Мадію. Розчарована вчинками батька, Мадія йде плавати в морі. Там її перебиває Бадлі, який стріляє з лука в рибу поруч із нею. Коли Мадія виходить із води, Бадлі, засліплений пристрастю, намагається поцілувати її, але вона дає йому ляпаса. Розгніваний Бадлі ґвалтує Мадію, яка в сльозах клянеться помститися і вбити його.

Тієї ночі Хавасалакум і його охоронці вриваються до особняка, де він знаходить їх і забирає Міріам. Бадлі вбиває Шалімана. Алдіна катують і кидають до в'язниці, звинувачуючи у вбивстві Шалімана. Тим часом розбита горем Міріам помирає під час пологів.

Рік по тому Алдін виходить на волю і зустрічає Бадлі в пустелі. Алдін погрожує вбити його, але виявляє милосердя і відпускає. Він знаходить магічну печеру, де Камахакум і сорок розбійників ховають свої скарби. Алдін слідує за злодієм усередину і, поки розбійники сплять, починає красти скарби. Мадія прокидається і погрожує вбити Алдіна, намагаючись помститися Бадлі, але він переконує її побачити світ разом із ним. Усвідомивши свої помилки, Алдін і Мадія відлітають на чарівному дерев'яному коні, щоб перетнути океан, але їх затягує в глибину «живе волосся», і вони тонуть.

Зрештою Алдін і Мадія опиняються на березі острова лотофагів, де живуть прекрасні сирени. Їхня королева Ламія запрошує їх залишитися, але Мадія починає ревнувати і не довіряє їм. Вона тікає на чарівному коні, тоді як Алдін залишається і займається сексом із сиренами. Ламія забороняє Алдіну заходити до її будинку в лісі вночі, але він все одно робить це і з жахом бачить, як Ламія та сирени перетворюються на змій. Змії переслідують його, але Алдін втікає з острова, і його рятують моряки. Він подорожує з ними до таємничого острова, населеного велетнем-людожером, який з’їдає більшу частину екіпажу, проте Алдін виживає. Згодом він знаходить магічний корабель із власною волею, який доставить його куди завгодно і виконає майже будь-яке бажання.

Минає 15 років. Два джини на килимі натрапляють на пастуха на ім'я Аслан, у якого закохується джин-жінка. Сподіваючись уберегти її від смерті (що загрожує джинам, якщо їх побачить людина), джин-чоловік приводить прекрасну принцесу Джаліс із Багдада, але телепортує її геть, коли все починає йти шкереберть. Розгніваний джин-чоловік залишає джина-жінку, і та перетворюється на коня, щоб допомогти Аслану дістатися Багдада. Коли шляхи Аслана та принцеси Джаліс перетинаються в пустелі, джин зникає.

Тим часом Алдін, який тепер став багатою людиною, бере участь у змаганнях у Багдаді, переможець яких стане королем. Він перемагає, хитрістю заманивши суперника на свій магічний корабель і наказавши кораблю відвезти його на край світу. Алдін намагається використати свою владу короля, щоб змусити принцесу Джаліс (яка виявляється донькою Міріам) вийти за нього заміж, але вона кохає Аслана. Алдін наказує народу побудувати вежу до неба. Люди ненавидять його і повстають під проводом Мухаммада ібн Сабайка, заступника Алдіна. Не готовий до тягаря влади, Алдін зрікається престолу, щоб знову мандрувати світом бідняком, тепер усвідомлюючи цінність свободи та миру.

Виробництво Серія повнометражних анімаційних фільмів для дорослих Animeramaбула задумана Осаму Тедзукою як спроба довести, що анімація може бути прийнятною в усьому світі для всіх вікових груп та інтересів. Це було відповіддю на занепокоєння щодо репутації анімації як продукту виключно для дітей. Окрім еротичних тем, стрічки поєднували традиційну анімацію з експериментальним використанням сучасного дизайну, обмеженої анімації та статичного живопису під впливом стилю United Productions of America (UPA) та робіт Йоджі Курі. Такі елементи фільму, як моделювання головного героя за зразком французького актора Жана-Поля Бельмондо та включення рок-музики в саундтрек, підкреслювали мету залучити світовий ринок.

Команда, що працювала над фільмом, складалася з багатьох відомих членів Mushi Production, зокрема Еїчі Ямамото як режисера, Осаму Дедзакі як арт-директора та Такаші Янасе як дизайнера персонажів. Основну музику до фільму записав рок-гурт The Helpful Soul; також звучала музика, написана Ісао Томітою, з оркестром під керівництвом Сейджі Йокоями. Повідомлялося, що до виробництва було залучено 60 000 співробітників, а для створення фільму використано 70 000 кадрів. Тедзука також запросив кількох видатних японських авторів, таких як письменники-фантасти Сакьо Комацу та Ясутака Цуцуй, для озвучування другорядних персонажів.

Сюжет був розроблений Осаму Тедзукою за допомоги Кадзуо Фукасаки та Хіроюкі Кумаї; він частково базується на The Book of the Thousand Nights and a Night — англійському перекладі збірки «Тисяча й одна ніч», зробленому Річардом Френсісом Бертоном.

Сприйняття Картина мала критичний успіх у Японії, продемонструвавши хороші показники з доходом у 290 мільйонів єн. Однак за межами країни фільм був переважно проігнорований; англійський дубляж у США мав настільки обмежений прокат, що навіть не отримав вікового рейтингу, а реакція глядачів на момент виходу була загалом негативною, згідно з даними Cartoon Research.

Ітан Галкер із ZekeFilm розкритикував фільм, вказуючи на те, що йому не вдалося досягти «чуттєвої еротичності», а також на дещо розірвану та затягнуту оповідь, проблематичні стереотипи, сексизм і численні технічні помилки. Водночас він похвалив творчі експерименти фільму, вдалу стилізацію, захоплюючу анімацію та саундтрек, назвавши фільм «сміливим, експериментальним, чудовим, безладним та дратівливим фільмом».

Дві найпоширеніші претензії до фільму стосуються зображення жінок та Близького Сходу. Галкер зазначає, що жінки в стрічці здебільшого зображені як «безпорадні ляльки, озлоблені жертви або буквально змії та людожерки», і підкреслює, що їхні образи визначаються переважно стосунками з чоловіками. Cartoon Research та офіційний сайт Осаму Тедзуки також називають сцени, де головний герой їсть свинину та п'є вино, незважаючи на те, що він мусульманин, проблематичними, що негативно вплинуло на сприйняття фільму мусульманською аудиторією.

Див. також «Квітка тисячі й однієї ночі» (фільм 1974 року)

Примітки

Посилання

Тисяча й одна ніч у базі даних TezukaOsamu.net