Фісун Валерій Пилипович (20 лютого 1968 р.н., м. Радомишль, Житомирська область, Україна) — громадський і політичний діяч, фольклорист-етнограф, краєзнавець. Член Національної спілки краєзнавців України (з 2010 р.).

Дитинство Валерій Пилипович Фісун народився в місті Радомишль Житомирської області.

Батько Пилип (1926–2005 рр.) працював токарем, а пізніше — старшим інженером-технологом з інструменту. Матір Ганна (1931 р.н.) була домогосподаркою. Також має старшу сестру Валентину (1954 р.н.).

Навчався в середній школі № 4 м. Радомишля (1975–1985 рр.). Після випуску переїхав до Києва, де вступив в університет.

Освіта Після школи Валерій Фісун вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де навчався на філологічному факультеті за спеціальністю «українська мова та література» з 1985 до 1992 року.

Після першого курсу проходив військову службу в Севастополі з 1986 до 1988 року.

Здобувши диплом філолога й викладача української мови та літератури, вступив на аспірантуру кафедри фольклористики філологічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, де навчався з 1994 до 1998 року.

Згодом, з 2004 до 2006 року, навчався в Центрі магістерської підготовки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «адміністративний менеджмент», де здобув диплом магістра державної служби.

Робота

Наукова діяльність Трудову діяльність розпочав на філологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де за період із жовтня 1991 до червня 2003 року пройшов шлях від старшого лаборанта міжфакультетської фольклорно-етнографічної учбово-методичної лабораторії до провідного спеціаліста етнографа навчально-наукового підрозділу етнографії республіканського центру фольклору та етнографії.

Валерій Фісун продовжує займатися науковою роботою як незалежний дослідник. Наразі він є автором та співавтором 80 публікацій в українських і закордонних наукових виданнях, зокрема 2 монографій та 7 збірників усної народної творчості.

Політична діяльність З 2002 до 2010 років був обраний депутатом Святошинської районної у м. Києві ради IV-V скликань.

Загалом перебував на державній службі протягом 2003–2004, 2006, 2014 років (з перервами) на керівних посадах Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

Працював в органах місцевого самоврядування на посадах начальника відділу по організаційному забезпеченню роботи з депутатами, постійними комісіями, фракціями виконавчого апарату Святошинської районної у м. Києві ради (2007–2010 рр.) та заступника голови Секретаріату Асоціації органів місцевого самоврядування Київської обл. (2012 р.)

Громадська діяльність Валерій Фісун долучався до багатьох ініціатив. Зокрема, офіційно або на громадських засадах працював:

відповідальним секретарем Товариства української мови імені Тараса Шевченка КДУ (1990–1991 рр.); викладачем української літератури на курсах підготовки абітурієнтів до вступу на гуманітарні факультети Товариства «Знання» (1992–1993 рр.); референтом програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні» Міжнародного фонду «Відродження» при Міністерстві освіти України (1993–1995 рр.); заступником директора з організаційних питань Міжнародної школи україністики Національної академії наук України (2000–2002 рр.); віцепрезидентом, членом ради та головою Радомишльського районного відділення МГО «Земляцтво Житомирян» у м. Києві (2001–2013 рр.); головним редактором видавництва приватного навчального закладу «Європейський університет» (2006–2007 рр.); експертом ГО «Український парламентський клуб» та позаштатним кореспондентом Інформаційного агентства УПК «Нація» (2017–2022 рр.); помічником ректора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (2024–2025 рр.).

З 2011 року й донині на громадських засадах виконує обов’язки керівника політологічних і гуманітарних програм та члена правління ГО «Центр суспільного розвитку "Інтер-Акція"». З 2010 року є членом Національної спілки краєзнавців України.

Бібліографія

«Про скарби та скарбошукачів» (1993 р.) «Словесна магія українців» (1998 р.) «Нечиста сила у світогляді українців» (2000 р.) Скарби та скарбошукання в українських легендах та переказах» (2002 р.) «Радомисль 1919–1923: життя на межі смерті» (1919 р.) — у співавторстві з Р. В. Майстренком «Магія слова» (2024 р.)

Особисте життя

Громадянська позиція Брав участь у Студентській революції на граніті (1990 р.), Помаранчевій революції (2004 р.) та Революції гідності (2013–2014 рр.).

Активно долучався до популяризації в Києві постаті поета-шістдесятника Василя Стуса. Зокрема, Валерій Фісун є ініціатором перейменування вулиці Радгоспної на вулицю В. Стуса в Києві. Також як активіст боровся за відкриття скверу імені Василя Стуса у Святошинському районі, музею Василя Стуса у СЗШ № 200 та Каплиці Миколи Святоші у Святошинському районі.

Сім’я Має дружину Оксану (1969 р.н.) і двох дітей: доньку Руслану (1995 р.н.) та сина Андрія (2008 р.н.).

Примітки