Mitbestimmungsgesetz або Закон про кодетермінацію — німецький закон, який вимагає від компаній з кількістю працівників понад 2000 осіб мати половину наглядової ради директорів представниками працівників і трохи менше половини голосів.

Передісторія З 1922 по 1933 рік, а також знову з 1951 року, у Німеччині діяли закони про співучасть у вирішенні питань на рівні рад директорів, натхненні колективними договорами між профспілками працівників та керівництвом.E McGaughey, 'The Codetermination Bargains: The History of German Corporate and Labour Law' (2016) 23(1) Columbia Journal of European Law 135 Веймарська конституція 1919 року зазначала, що «робітники та службовці закликаються до співпраці з роботодавцями на рівних умовах у регулюванні заробітної плати та умов праці, а також у всій сфері економічного розвитку продуктивних сил». Вугільна та сталеливарна промисловість вимагали представництва половини робітників та половини акціонерів у наглядовій раді компанії, але поза цими секторами вимагав лише представництва однієї третини.

До 1976 року, враховуючи успіх участі працівників, правляча соціально-ліберальна коаліція вирішила, що це питання слід порушити. Закон 1976 року було прийнято 4 травня після тривалих консультацій та дебатів у парламенті (Бундестазі). Цей закон був політичним компромісом між членами коаліції від соціал-демократів та ВДП ; він узгодив погляди на індивідуальну участь працівників у прийнятті рішень з менш консервативним поглядом на колективне співвизначення трудових питань. Закон 1976 року застосовується до всіх корпорацій з кількістю працівників понад 2000; аналогічний закон був прийнятий у 1951 році, але застосовувався лише до вугільних та сталеливарних компаній. (Він залишається чинним і застосовується з 1000 працівників у компаніях цих галузей.)

Зміст Це стосується всіх німецьких капітальних компаній, включаючи публічні компанії (Aktiengesellschaft), кооперативи (), приватні компанії з обмеженою відповідальністю (Gesellschaft mit beschränkter Haftung) і товариства (Kommanditgesellschaft auf Aktien), якщо вони мають понад 2000 працівників. Співробітники та національні профспілки мають однакове представництво в наглядовій раді з акціонерами, але головою ради має бути акціонер, який має вирішальний голос.

Принцип полягає в майже рівному представництві представників працівників та представників акціонерів у наглядовій раді (Aufsichtsrat). Німецьке законодавство про компанії передбачає два рівні рад директорів. Потім наглядова рада обирає правління, яке керує компанією. Головою наглядової ради завжди є представник акціонерів, який має два голоси у разі виникнення глухого кута. (Спільне прийняття рішень у компаніях вугільної та сталеливарної промисловості йде ще далі, з повним паритетом та нейтральним членом, який має право розв'язувати нічию).

Відповідно до Закону про спільне управління, до складу наглядової ради має входити 12, 16 або 20 членів залежно від розміру підприємства. Зазвичай два або три місця в раді зарезервовані для представників профспілок. Решту місць займають працівники, посадові особи та представники інших зацікавлених груп.

Компанії з рівним представництвом у радах директорів повинні мати окрему посаду в раді директорів з питань праці. Співвиборча діяльність дозволяє працівникам, а не лише профспілкам, впливати на діяльність фірм та їхні надлишки.

Ефекти Хоча цей закон у певному сенсі був продовженням закону про співучасть у вирішенні питань 1951 року, він відрізнявся в ключових аспектах. Однак, на відміну від закону 1951 року, працівники обирають своїх представників, а не обираються національною профспілкою; це мало наслідком послаблення влади профспілок. Однак працівники можуть використовувати співучасть у вирішенні питань, щоб захистити себе від скорочення заробітної плати, звільнень та реструктуризації, і з цієї причини вважається, що структура заробітної плати в Німеччині є надзвичайно стабільною.

Розробки Колишній канцлер Герхард Шредер створив Комісію зі співвизначення (Mitbestimmungskommission), яка у 2005 році не дійшла жодного висновку щодо можливих реформ законодавства. Різні члени не погоджувалися з тим, що одна сторона хотіла зменшити вплив працівників, а інша — збільшити його.

Див. також

Представництво працівників у радах директорів Трудове право Рада працівників

Примітки

Посилання E McGaughey, 'The Codetermination Bargains: The History of German Corporate and Labour Law' (2016) 23(1) Columbia Journal of European Law 135 Текст закону (німецькою мовою) Mitbestimmungsgesetz Urteil BVerGE 50, 290